Шти́рити, рю, риш, гл. Гнать. Раз чорт і штирив свиню. Мнж. 128.
Шти́рі, рьо́х, числ. Четыре. Іди на штирі вітри, а на п'ятий шум. Ном. № 8940.
Штирі чак, ка́, м. Вилы съ четырьмя зубьями. Вх. Лем. 475.
Штирка́ти, ка́ю, єш, гл. = Штрикати.
Штиркну́ти, кну́, не́ш, гл. Однокр. в. отъ штиркати.
Шти́рма, нар. Объ ударѣ: пырнувъ, толкнувъ, кольнувъ концемъ (палки и пр.). Він штирма вдарив мене під бороду палицею. Екатериносл. у.
Штирогра́нястий, а, е. Четырехгранный, четвер угольный. Штирогранястий пляц. Св. Л. 217.
Штирк, ка, м. Хвастунъ, фертикъ. Бачили такого штирка. Ном. № 2588.
Штирха́йло, ла, с. Penis. Лебед. у.
Штирха́ти, ха́ю, єш, гл. = Шпирка́ти. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17.
Штирхону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно пырнуть, ткнуть остріемъ, кольнуть. Як штирхонув кинджалом у живіт. О. 1861. VII. 5.
Шти́ря, рі, ж. Безплодная овца. Зеньк. у. Вас. 198. Гляну яром по долині — то ж моя биря, то ж моя штиря. Чуб. V. 1172.
Шти́ти, шту, штиш, гл. Чтить, почитать. Г. Барв. 207. Которий чоловік отця свого, матер штить, поважає, тому Бог по всякий час помагає. Мет. 354.
Шти́тися, шту́ся, шти́шся, гл. = Шануватися. Старим людям треба штитися перед молодими, а не п'яними валятися. Міус. окр. Як мудривсь, стерігся, штився, а все таки в забрід пустився. Мкр. Г. 17.
Штих, ха, м. 1) Острый конецъ, остріе. 2) Копье, пика. Грин. III. 597. Штихи у суходіл стромляли. АД. II. 19. 2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. Ном. № 6657. 4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Мнж. 194. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали. Драг. 62. 5) Як штихо́м доки́нуть. Очень близко. Ном. № 7748.
Штихіл, хола, м. = Штрихіль. Волч. у.
Шті́ль, ля, м. См. Сапіна. Шух. I. 176.
Штовб, ба, м. Стволъ дерева. Вх. Зн. 83.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько. Гліб.
Штовха́н, на́, м. Толчекъ, тумакъ. І ласкою умовляв її.... иноді й штовханів давав. Грин. II. 165. Вона вже боялась чоловіка, боялась, щоб він їй не дав штовхана збоку. Левиц. I. 536.
Штовха́ти, ха́ю, єш, гл. Толкать. Діти малиї, вдови стариї стременем у груди штовхав. Макс.
Штовха́тися, ха́юся, єшся, гл. Толкаться. Чого ти штовхаєшся? Харьк.
Штовхіць! меж. = Штовх. Завівсь лаяться з батьком. А далі штовхіць його межи плечі. Драг. 176.
Штовхну́ти, хну, не́ш, гл. Однокр. в. отъ штовхати. Толкнуть. Ненароком штовхнув Ольгу в лікоть. Левиц. Пов. 130.
Штовхону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой толкнуть. Як штовхоне вовка рогами під бік. Чуб. II. 126.
Што́кати, каю, єш, гл. Говорить: што́, вообще стараться выражаться по русски. Прийшов ото москаль з війська додому: штокає, какає, до його й приступу немає. Грин. II. 206. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить, ушкати, штокати, душею кривити навчить та й усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. III. 22).
Што́ла, ли, ж. 1) Глубокая впадина въ скалѣ. Вх. Зн. 83. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: штола́. Скала. Вх. Зн. 83.
Што́лє, ля, с. соб. Большіе камни. Вх. Зн. 83.
Што́мпель, ля, м. Часть витушки. (См.). Константиногр. у.
Што́пка, ки, ж. Родъ банки. Лебед. у.
Што́пний, а, е. Стеганный? Ум. Штопне́нький. У неї очіпок штопненький, тільки вже постарів, клочечко видно. Ном. № 8454.
Шторга́н, на, м. Насѣк. Blatta orientalis, тараканъ. Вх. Зн. 83.
Шторх! меж. = Штовх. Шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).
Што́рхати, хаю, єш, гл. = Штурхати. МВ. II. 58.
Што́рцом, нар. Прямо, вертикально, торчкомъ. Мик. 480.
Штрап, пу, м. Штрафъ.
Штрапо́вий, а, е. 1) Штрафной. 2) Стра-
