глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару. Мет. 96. 4) Пара, подходящій, похожій предметъ. Кінь волові не пара. Ном. № 1022. Ой ти, козаче! що ти думаєш-гадаєш? Чому не женишся, собі пари не шукаєш? Мет. 81. Тілько ж мені пари, що оченьки карі, тілько ж мені до любови, що чорнії брови. Мет. 18. 5) Женихъ и невѣста по отношенію другъ къ другу. Спитай Бога, чи діжду я, чи не діжду пари. Шевч. 17. Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Шевч. 6) До па́ри бу́ти. Подъ пару быть, парой быть, подъ стать быть. Питаю, за кого вона думає. — За Семена Палія. — Ох, дитино моя, чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! — одкаже мені гордо. МВ. II. 20. Не до пари голубоньці горобець. Гліб. До па́ри бра́ти, дава́ти, кла́сти і т. и. Четное число предметовъ брать, давать, класть и пр. Під курку треба підкладати яєць не до пари: або одинадцятеро, або тринадцятеро. Грин. I. 16. 7) Бу́ти в па́рі. Быть мужемъ и женою. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Чуб. V. 348. Сімсот овець дам з кошари, аби з ляшком була в парі. Мет. Ум. Па́рка, па́ронька, па́рочка. Голубів парка. Чуб. V. 137. Що дівчина та козак, — кажуть люде, — парка. Мил. 102.
Парава́н, ну, м. Ширмы.
Пара́дний, а, е. Парадный. Парадні покої. Левиц.
Пара́дник, ка, м. Франтъ, щеголь. Вх. Лем. 447.
Пара́дниця, ці, ж. Франтиха. Вх. Лем. 447. Не бери парадницю, най ся постаріє. Гол. IV. 517.
Пара́ліж, жа, пара́люш, ша, м. Параличъ. Чуб. I. 35.
Парасо́ль, ля, м. Зонтикъ. Желех.
Параста́с, су, м. Заупокойное служеніе. Св. Л. 154. Батюшка десь натрудився на парастасі. Подольск. г. На святі церкви нічого не накладав, служби божественні, акафисти, парастаси ніколи не наймав. Гол. II. 263. Отче Андрею, бери кирею, йди прав парастас. Фр. Пр. 4.
Парата́рь, ря, м. Родъ продолговатаго ковра вѣшаемаго на стѣнѣ. Балт. у.
Пара́хвія, вії, ж. Приходъ церковный. Чуб. V. 665. Який піп, така його й парахвія. Посл.
Парахвія́льний, а, е. Приходской.
Парахвія́нин, на, м. Прихожанинъ. Дяк собі читає, а парахвіяне, як звичайно, тим часом куняють. Кв.
Парахвія́нка, ки, ж. Прихожанка. Ум. Парахвія́ночка. Та нехай знає твоя дочка, що то моя парахвіяночка, попа молодого, — священника свого. Чуб.
Пара́шка, ки, ж. Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20.
Парена́ти, на́ю, єш, гл. = Паренити. Перед Благовіщенням не орють і не сіють, лит паринають (покладають) поле. МУЕ. III. 40.
Парени́на, ни, ж. 1) Паръ, паренина. Вх. Зн. 46. 2) Мякина, изрубленная трава и пр. обваренная кипяткомъ для корма свиньямъ. Вх. Лем. 447.
Па́ренити, ню, ниш, гл. Пахать для пара, парить. Вх. Зн. 46.
Парени́ця, ці, ж. = Паренина 1. Вх. Зн. 46.
Паренува́ння, ня, с. Вспахиваніе для пара. Желех.
Па́рень, рня, м. = Парубок. Звеселила парня чорними брівочками. Чуб. V. 134.
Пари́ло, ла, с. Раст. Agrimonia Eupatoria L. ЗЮЗО. I. 110.
Па́рина, ни, ж. Паръ (поле). Черном.
Пари́стий, а, е. Парный, подъ пару. Добрі воли, та не паристі: один дуже сягнистий, а в другого короткі ноги, так не зійде з ним. Кіев. у.
Па́рити, рю, риш, гл. 1) Парить, распаривать, размачивать, размягчать на огнѣ, въ горячей водѣ. А свекорко дубиноньку паре. Грин. III. 303. Білі руки в окропі парить. Нп. Кадук парив твою матір. Чуб. V. 427. 2) безл. Парить. Душно, так і парить. Ном. 3) Бить розгами. Цю Ганну раз таки і в волости парили. Грин. I. 32.
Па́ритися, рюся, ришся, гл. Париться. Родився — не хрестився, у лазні не парився, на ввесь світ прославився. Ном.
Парібщиня, ні, с. = Парубкування. Вх. Лем. 447.
Па́рій, роя, м. Отроекъ. Валк. Желех. Ум. Пароїк. Гол. II. 15, паройо́к. Желех.
Па́рка, ки, ж. Ум. отъ пара.
Парка́н, ну, м. Заборъ. О. 1861. XI. Св. 30. Ударим з гармати як грім по небі, щоб ся паркани поздрігали. Чуб. III. 313.
Парка́ння, ня, с. = Паркан. Вх. Лем. 447.
Парка́новий, а, е. Относящійся къ забору, заборный.
