Юга́, ги́, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга — це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, — гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, — чи не горить де село, або що. Черк. у.
Юга́с, са, м. = Вівчарь. Вх. Лем. 476, 487.
Югну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать, махнуть. Та знов югне з хати, — і слід загув. МВ. II. 10. Югнем косити!
Юд, ю́да, м. Рябина, Sorbus Aucuparia. Вх. Лем. 487. Ум. Юдик. Вх. Лем. 487.
Ю́да, ди, м. Родъ злого духа, нечистой силы. Шух. I. 43. Нечистий дух-юда юдит християнина, аби один другого бив. ЕЗ. V. 101.
Юде́й, юде́я, м. Іудей, еврей. Доколи ви, юдеї, сліпо во дні ходите? Біг явився, воплотився, — ви єго не видите. Чуб. I. 180.
Юде́йство, ва, с. соб. 1) Іудеи, евреи. 2) Все іудейское, еврейское: жизнь, языкъ, литература. Шкода ж нам у сей период шукати в тісному юдействі місця такому вільному, такому щирому творові. К. Іов. (Передмова), VII.
Юде́йський, а, е. Іудейскій, еврейскій. Народивсь Ісус у Вифлиємі юдейському. Єв. Мт. II. 1.
Юде́я, Юде́ї, ж. Іудея. Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ирода. Єв. Мт. II. 22.
Ю́дик, ка, м. Ум. отъ юд.
Юдина, ни, ж. = Юд. Вх. Лем. 487.
Ю́дити, юджу, ю́диш, гл. Подстрекать; искушать. Нечистий дух Юда юдит християнина, аби один другого бив. ЕЗ. V. 101. См. Під'юджувати.
Юж, южа́, ж. = Вуж. Вх. Пч. II. 17.
Юзе́фок, фка, м. Раст. Hyssopus officinalis. Вх. Пч. I. 10. ЗЮЗО. I. 125.
Ю́лавий, а, е. Слабосильный; обезсилѣвшій. Син мій ізмалку чогось собі такий юлавий. Черк. у. Він — чоловік хворий: так зразу юлавий зробиться і пада. Екатервносл. у.
Юла́с, са́, м. = Юлиця. Встрѣчено въ пѣснѣ. Ой не виходь на юлицю, на юлас. Мил. 95.
Ю́лиця, ці, ж. = Вулиця. Юлиця-охітниця та до сліз доводить. Ном. № 12561. Улетів сокіл із юлиці в двір. Маркев. 65. Ум. Юлонька, ю́лочка. Чом, юлонька не широкая? Чуб. III. 158. Та піду я юлочками. Мил. 194.
Юн, юна́, м. = В'юн 1. Крутиться, як юн в ополонці. Посл.
Юна́к, ка́, м. 1) Молодой человѣкъ. Вийшов юнак із-за лугу і долину переходе. Щог. В. 41. 2) Молодецъ, удалецъ. Чуб. V. 954. К. ЧР. 117. Він був юнак уродливий. К. ЧР. 103. Од нас, козаки, од нас, юнаки, ні один ляшок не скрився. ЗОЮР. II. 253. І старий заплакав, як побачив на коневі такого юнака. Шевч. 250.
Юна́цтво, ва, с. 1) Молодечество, удаль. А добрий юнак, о, добрий! Один хиба Кирило Тур йому в юнацтві рівня. К. ЧР. 117. Покиньте се дурне юнацтво і розійдіться по домах. Котл. Ен. IV. 51. 2) соб. Молодцы, удальцы. Обгорнуло кіш юнацтво. К. МБ. XI. 142.
Юна́цький, а, е. 1) Принадлежащій юнаку. 2) Молодецкій, удалой. Желех.
Ю́пка, ки, ж. Верхняя одежда: а) мужская: родъ полукафтанья изъ домашняго, болѣе тонкаго, сукна, въ талію, со складками и со стоячимъ воротникомъ. Чуб. VII. 419. Въ Харьковщинѣ юпка изъ болѣе тонкой матеріи, напр. китайки. (Парубки),
