Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1044

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

МУЕ. I. 46. Ум. Щупачо́к. На, жінко, щупачка, звари хоч юшки дітям. Грин. II. 191. Вигулькнув щупачок на широкій річці. Чуб. V. 262.

Щупакі́в, ко́ва, ве. Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Коли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178.

Щупачо́к, чка́, м. Ум. отъ щупак.

Щупеля́, ля́ти, с. = Щучка. А в мене (у рибалки) тільки пара щупелят, а то все один уюн наголо. Сим. 150.

Щу́плий, а, е. Невзрачный, щуплый, худой, тонкій. Був на одльоті хуторок, було в нім щупле будування. Котл. Ен. Щуплий колосок. НВолын. у. Щуплий чоловік. НВолын. у.

Щупля́вий, а, е = Щуплий.

Щупни́й, а, е. Недостаточный, незначительный? Купне — щупне. Ном. № 10482.

Щу́пта, ти, ж. Щепотка. Щупта соли. НВолын. у.

Щу́птати, таю, єш, гл. Дотрагиваться, касаться. Вх. Зн. 84.

Щур, ра́, м. 1) Крыса, Mus rattus и Mus decumanus. ЕЗ. V. 83. Св. Л. 221. Вх. Пч. II. 6. Не ззість його ніщо: ні миші, ні, щури. 2) Птица: стрижъ, Hirundo riparia. Сидить, як щур в горах. Ном. № 1353. Що то таке: чи щур, чи горобець маленький? Греб. 394. 3) = Щир. Вх. Пч. I. 8. Ум. Щу́рик.

Щуре́ць, рця́, м. = Щир. Вх. Пч. I. 8.

Щу́рик, ка, м. 1) Ум. отъ щур. 2) Насѣк. Amara (fulva). Вх. Пч. I. 5.

Щурій, рія, м. = Щир. Вх. Пч. I. 8.

Щуря́, ря́ти, с. Птенецъ стрижа. Ой на дворі вутята.... а на хаті щурята. Ив. 79.

Щу́ря́чий, а, е. 1) Крысиный. Желех. 2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.

Щу́чечка, ки, ж. Ум. отъ щука.

Щу́чий, а, е. Щучій, относящійся къ щукѣ. Чуб. I. 69; III. 434.

Щу́чин, на, не. Принадлежащій щукѣ. Зуби щучини. Мил. М. 55. Щучина голова. Рудч. Ск. I. 81.

Щу́чка, ки, ж. Ум. отъ щука.