Вх. Пч. II. 5. 2) Птица Turdus pilaris. Вх. Пч. II. 15.
Ялівцьо́вий, а, е. Еловый. Гн. I. 74.
Ялівча́, ча́ти, с. Теленокъ. Вх. Лем. 488.
Ялове́ґа, ґи, ж. Безплодная овца. Вх. Пч. II. 6. См. Єловеґа.
Ялове́ць. См. Ялівець.
Я́ловий, а, е. 1) Безплодный (о скотѣ), гулевой. Ялова кобила. Вас. 197. В убогого одна корова, та й та ялова. Мнж. 169. Ялові воли. Полт. У ялової корови молока не випросиш. Ном. № 5246. 2) Безплодный (о почвѣ, растеніи). Ромен. у. Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить (т. е. нуждается въ удобреніи). Ком. Пр. № 525. Яловий лопух. Борз. у. 3) Не употребляющійся. Яловий міст — мостъ черезъ который не ѣздятъ. Ком. Пр. № 11397. Ялова за́ставка у млині. Тотъ шлюзъ, который употребляется только иногда для спуска воды, а не для работы. Черк. у.
Яло́вий, а, е = Ялиновий. Будуй, мати, дім яловий. Гол. I. 99.
Я́ловиця, ці, ж. 1) = Ялівка. Вх. Пч. II. 5. 2) У кожевниковъ: сырая коровья кожа. Вас. 157. 3) Въ свадебномъ обрядѣ такъ называется курица, убиваемая безъ ножа (закалываемая собств. перомъ въ голову), жаримая, украшаемая и съѣдаемая, при чемъ поются пѣсни. (Въ этомъ обрядѣ курица собств. замѣняетъ телку, когда то въ такомъ случаѣ убивавшуюся). МУЕ. III. 159—164.
Я́ловичий, а, е. Коровій (рогъ, кожа и пр.); изъ коровьей кожи. Вас. 158—163. Яловичі чоботи. Гол. Од. 15.
Я́ловичина, ни, ж. Говядина. Харьк., Екат. От і подали борщ, а з борщу яловичину покришили опісля на дерев'яній тарілочці, посолили та й брали по кусочку. Кв.
Ялові́ти, ві́ю, єш, гл. 1) Оставаться дѣвственной или безплодной (о самкѣ скота). Нѣжин. у. 2) Оставаться не вспаханной (о землѣ). Нѣжин. у.
Яловни́к, ку́, м. Раст. Thalictrum angustifolium Jack. ЗЮЗО. I. 138.
Яло́за, зи, об. 1) Засаленный, испачканный человѣкъ. 2) Медлительный человѣкъ. Бач, яка ялоза. Ном. № 10956.
Яло́зити, яло́жу, яло́зиш, гл. Смазывать или пачкать чѣмъ либо жирнымъ. Ялозили все смальцем губи. Котл. Ен. III. 49.
Яло́зитися, жуся, зишся, гл. Испачкиваться во что либо жирное; тереться около чего либо. Ну чого б се я коло такої нечисті ялозився? Прилуц. у.
Яло́зний, а, е.? Ялозний чоловік. Ном. № 10956. Що не кажіть, а це діло дуже ялозне. Полт.
Яломо́к, мка́, м. 1) Войлочная шапка, свалянная на сукновальнѣ изъ овечьей шерсти. Ном. № 12222. Вас. 156. Чуб. VII. 413.
Я́льчик, ка, м. Ум. отъ ялець.
Я́ма, я́ми, ж. 1) Яма. Викопав у клуні велику яму. Рудч. Ск. I. 62. Вовки яму вирили да й жиють собі. Рудч. Ск. II. 194. 2) Могила. Хоч живий в яму лізь. Ном. № 2076. Вродила мама, що не прийме й яма. Ном. № 2074. Не погубляй її й душі її, та й нас не пхай живих у яму. Кв. Живого б любила, другу б задушила, а до неживого у яму б лягла. Шевч. 28. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Шевч. 14. 3) Є́ма. Погребъ. Шух. I. 109. 4) Часть ступи. См. Ступа 2, 3. Шух. I. 161, 162. Ум. Я́мка. Рудч. Ск. I. 41. Я́мочка. Завтра поранку викопаєм ямку і попа приведем, і в ямочку загребем. Чуб. III. 96.
Ямели́на, ни, ж. Омела, Viscum. Вх. Лем. 488.
Ямелю́х, ха, м. Свиристель европейскій, Bombycilla garrula. Вх. Лем. 488.
Я́мище, ща, с. Огромная яма. Боїться пекла, ямища страшного. К. МБ. II. 137.
Я́мка, ки, ж. Ум. отъ яма.
Ямкува́тий, а, е. 1) Подобный ямѣ, впалый. Очі ямкуваті. МВ. II. 191. 2) Покрытый ямами, ухабистый. Ямкувата дорога, так трусько їхати. Волч. у.
Ямли́ти, ямлю́, ли́ш, гл. Набирать, накупать. Вписавсь в купці, ямлив товар: ледянку-сіль і добру кримку, мед, віск, білугу, осятрину, полотна, сало і кав'яр. Мкр. Г. 54.
Я́мочка, ки, ж. Ум. отъ яма.
Ямува́тий, а, е = Ямкуватий. Дорога ямувата. Камен. у.
Ямчи́на, ни, ж. = Яма = Ямка. Желех. Ум. Ямчи́нка.
Я́нгел, ла, м., янгелик, ка, я́нгельський, а, е, янгеля́тко, ка, с. янгеля́точко, ка, с. = Янгол, янголик, янгольський, янголятко, янголяточко. МУЕ. III. 35. МВ. (О. 1862. III. 42).
