Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/115

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов'язала. Кв. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня! 2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська. Чуб. I. 267. 3) Ма́ти на пеню́. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню. Ном. 4) Пеню́ волокти́ на ко́го. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.

Пеня́вий, а, е. Небрежный, неловкій. Угор.

Пеня́кува́тий, а, е. 1) Придирчивый, навязчивый. 2) Упорный, упрямый. О. 1862. V. 82. Устань, устань, мила, привіз я дубину, тонку та довгу та сукувату, на твою спину пенякувату. Чуб. V. 644. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було. Черниг. у.

Пеня́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Пенять. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 88. Хата млинові пеняє. 2) Быть небрежнымъ, неловкимъ. Угор.

Пер, ру, м. Рыба Thymallus wexillifer. Вх. Пч. II. 21.

Перва́к, м. 1) —ка́. Первенецъ. Каменец. у. Казав Микита-первак — не буде так. Звенигор. у. 2) —ка́. Первый рой вилетівшій изъ улья во время роенія. 3) —ку́. О наливкѣ, квасѣ перваго настоя. Дулівочка-первак така смашна була. Гліб. Первак грушевий квас. Котл. Ен. IV. 16. 4) —ку́. Деготь перваго выдѣленія. Нехай піде на діхтярню — у бору дьоготь робили — та нехай Грицько дасть дьохтю первачку, — самого чистого. Грин. I. 33. Ум. Первачо́к.

Перва́чечка, ки, ж. Ум. отъ первачка.

Перва́чка, ки, ж. Первая дочь. Ум. Перва́чечка. Г. Барв. 137.

Первачо́к, чка́, м. Ум. отъ первак.

Пе́рве, нар. = Перше.

Пе́рвий, а, е = Перший. Нерві півні заспівають, то я тебе й ізбужу. Чуб. V. 535.

Первина́, ни́, ж. Случившееся въ первый разъ. Хиба се первина? Сим. 216. Се йому не первина. Ном. № 7898. Ум. Перви́нка.

Перви́нчики, ків, м. мн. Первое отдѣленіе игры въ креймахи. Ив. 39.

Перви́чка, ки, ж. = Первачка.

Перві́нчик, ка, м. Первый рой. Кладе бджолоньки у три лавоньки, а первінчики у чотире. Гол. II. 15. См. Первинчики.

Перві́сний, а, е. Первоначальный.

Пе́рвістка, ки, ж. Первенецъ женскаго пола. Так то вже кохає та пестить Горпина свою первістку, і з рук не спускає. МВ. I. 97. У моєї корови теличка первістка. 2) Родившая первый разъ. 3) Первый разъ отелившаяся корова. Вх. Пч. I. 15. Вас. 197. Ум. Пе́рвісточка.

Пе́рвісток, тка, м. Первенецъ.

Пе́рвісточка, ки, ж. Ум. отъ первістка.

Пе́рвітка, ки, ж. 1) = Первістка. 2) Первая возлюбленная. Була і в мене дівка первітка, щиро її кохав, та не довелося подружиться; тепер вона заміжжю. Лубен. у.

Пе́рво, нар. = Перше. Нічого йому не страшно, не боязько, не болезно стало; а перво з великого жалю так було й обмірає. МВ. I. 46.

Первові́к, ка и ку, м. Начало вѣковъ. Гой, чи так тепер, як було здавна, як було здавна, й а з первовіка. Kolb. I. 96. Так було з первовіку. ЕЗ. V. 100.

Первові́чний, а, е. Отъ начала вѣковъ сущій. Первовічний, як Бог. Гн. II. 217.

Первожи́телець, льця, м. Первый житель. Ном. № 8507.

Первозда́нний, а, е. Только что созданный. Ніби із за диму пливе місяць круглолиций, — і мир первозданний одпочив на лоні ночі. Шевч.

Первозімки, ків, м. мн. Начало зимы. Волч. у.

Первозі́м'я, м'я, с. Первый санный путь.

Перво́літок, тка, м. Человѣкъ въ юныхъ лѣтахъ. Пані наша була не перволіток, та й не яка й стара. МВ. II. 31.

Первопідста́ва, ви, ж. Первое основаніе, базисъ. Левиц.

Первопочи́н, ну, м. Первое начало. Левиц.

Перворі́день, дня, м. Первородный сынъ. Побив тоді Господь в Єгипті перворіднів. К. Псал. 181. Народиться у смерти перворідень. К. Іов. 39.

Перворі́дний, а, е. Первородный.

Перворя́дний, а, е. Первостепенный. Перворядні оперні артистки. Левиц. Пов. 103.

Перво́спи, пів, м. мн. Первый сонъ.

Первотві́р, тво́ру, м. Оригиналъ, подлинникъ. Уман. II. 245.

Первотво́рний, а, е. Оригинальный. Желех.

Первохристия́нський, а, е. Первыхъ временъ христіанства. К. ХП. 11.