Пеле́вень, вня, м. = Пелевня. Вх. Лем. 447.
Пеле́вник, ка, м. = Пелевня. Вх. Уг. 258.
Пеле́вня, ні, ж. Родъ амбара, овина, гдѣ хранится солома, мякина, сѣно, также зерновой хлѣбъ. Желех. А ци дома 'сте, синове мої? Ой дома, дома на пелевні сут, на пелевні сут, злотічко віют. Гол. II. 70.
Пе́лена́, ни, ж. 1) Подолъ рубахи. Вареники варила, та й пелену спалила. Нп. 2) Выступъ крыши надъ стѣною. Судж. у. Ум. Пелі́нка, пелі́ночка. Чуб. III, 176. Мил. 164.
Пеленува́ти, ну́ю, єш, гл. Пеленать. Годувала, пеленувала, ніченьки не досипала. Грин. III. 370.
Пе́лех, ха, м. 1) Клокъ волосъ, шерсти. 2) Старый дѣдъ. Хоч він до пелеха сідого із парубіки молодого не перескочив — пережив. Греб. 318.
Пелеха́нка, ки, ж. Неряха, неряшливая женщина. Угор.
Пелеха́ня, ні, ж. = Пелеханка. Ой у млині два камені, — і один не меле, відібрала пелеханя сокола від мене. Гол. IV. 506.
Пелеха́ти, ха́ю, єш, гл. Рвать что либо въ изобиліи. Добрався до груш — глянь, як пелехає.
Пелеха́тий, а, е = Волохатий. Котл. Ен. V. 7. Гуси пелехаті. Грин. III. 89. Летить голуб коло хати сивий пелехатий. Чуб. V. 382. Кури пелехаті. Драг. 28. Кучерявий піч вимітає, пелехатий у піч заглядає. Грин. III. 472.
Пелі́нка, пелі́ночка, ки, ж. Ум. отъ пелена.
Пе́лька, ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку. Г. Барв. 321.
Пелю́стка, ки, ж. 1) Капустный листъ. Та й хороша ж цей рік капуста: ач які пелюстки! 2) Кушанье: сваренные капустные листы съ мяснымъ фаршемъ. Маркев. 157. 3) Въ прическѣ гуцульской дѣвушки: прядь, шестая часть волосъ, идущая на косу. Шух. I. 135. 4) Широкій зубецъ, находящійся съ каждой стороны ряда тонкихъ зубьевъ въ прядильномъ гребнѣ. Сумск. у. Ум. Пелю́сточка.
Пелю́ха, хи, ж. Пеленка. Вх. Уг. 258.
Пелю́шечка, ки, ж. Ум. отъ пелюшка.
Пелю́шка, ки, ж. Пеленка. См. Пелюха. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. Ум. Пелю́шечка. Чуб. III. 378.
Пена́рство, ва, с. Домашній скотъ, вообще домашнее имущество. Нема у мене, щоб хто доглянув і тамтого пенарства. Ольгоп. у. Як перевозився, то привіз дванадцять возів пенарства. Ананьев. у.
Пе́ндюр, ра, м. — водити. = Лаятися. Ном. № 13601.
Пе́нзель, зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пе́нзлик.
Пензльо́ваний, а, е. Рисованный масляными красками. Встрѣчено у Кулиша: Полотно пензльоване. К. ХП. 96.
Пе́нний, а, е. Задолженный, имѣющій долги. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ном. № 2793.
Пень, пня, м. Пень. Голий, як пень. Ном. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. Нп. Пнем ста́ти, на пню ста́ти. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. МВ. (О. 1862. III. 45). У-пе́нь. До чиста, совершенно. Рубати у-пень увесь народ. ЗОЮР. I. 120. Ляхів, мостивих панів, у-пень рубайте. Макс. Та бодай же ти, корчмо… та й у-пень згоріла. Грин. III. 286. На пні хлі́б. Хлѣбъ на корню. Поси́віти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. Левиц. I. 306. 2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (см.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Шух. I. 166. Ум. Пеньо́к, пеньо́чок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, — хоче його з'їсти. Рудч. Ск. I. 72. Ма́ти собі́ на пеньку́. Имѣть въ виду. Ольгоп. у.
Пенько́вий, а, е. Пѣнковый. Пенькова люлька. Св. Л. 260.
Пенько́вщина, ни, ж. Лѣсъ, опредѣленный на срубъ. Радом. у.
Пенькува́тий, а, е. Упрямый, своенравный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пеньо́к, нька́, м. 1) Ум. отъ пень. 2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ. Вас. 147.
Пеня́, ні́, ж. 1) Напасть, бѣда. По п'ятінках заробляла, щоб шовкову хустку