Перво́цвіт, ту, м. 1) Первый цвѣтъ растеній. 2) Раст. подснѣжникъ, Primula.
Перга́, ги́, ж. Цвѣточная пыль, приносимая пчелами въ улей. Подольск. г. Він нам губи чистим медом, не пергою маже. Мкр. Н. 32.
Перга́мен, ну, м. Пергаментъ. Віковічні пергамени. К. (О. 1861. II. 230).
Перга́ч, ча́, м. Летучая мышь. Вх. Лем. 447.
Перді́ж, жа́, м. Испусканіе вѣтровъ.
Перді́ти, джу́, ди́ш, гл. Испускать вѣтры.
Перду́н, на́, м. Испускающій вѣтры. Ум. Пердуне́ць, перду́нчикъ.
Пердь, меж., выраж. испусканіе вѣтровъ. Чуб. V. 1112.
Пере́балочок, чка, м. Небольшая лощинка. (Залюб.).
Перебала́кати, каю, єш, гл. Осилить въ разговорѣ, болтовнѣ. А ну, хто кого перебалакає? 2) Разсказать, сказать въ разговорѣ (все). Ще ж бо не все перебалакали — посидьте лишень.
Переба́нити, ню, ниш, гл. Перемыть, вымыть вновь.
Перебанува́ти, ну́ю, єш, гл. Пережить, перенесть что-либо горестное. Ой я тую зиму борзо не перезимую, ой я свого миленького не перебаную. Гол.
Перебаранча́ти, ча́ю, єш, гл. Мѣшать, препятствовать. Ном. № 2545. Коли б ви пак сиділи нишком та не перебаранчали (робити). Левиц. Пов. 172.
Переба́с, са́, м. Въ выраж.: Взя́ти мішо́к на перебаса́. Неполный мѣшокъ (съ зерномъ, напр.) взять на плечо такимъ образомъ, чтобы содержимое осунулось въ концы мѣшка, а пустая средина лежала на плечѣ. Вх. Зн. 39.
Перебатува́ти, ту́ю, єш, гл. Перерѣзать.
Переба́чити, чу, чиш, гл. 1) Перевидѣть, видывать. Прожили ви на світі чимало, перебачили всього. 2) Простить. Угор.
Перебга́ти, га́ю, єш, гл. Перегнуть. Цей пояс на двоє перебганий. Золотонош. у.
Перебе́нда, ди, ж. Шутка, болтовня, балагурство. Черчик мав реверенду та й до мене в перебенду. Гол. III. 351.
Перебе́ндювати, дюю, єш, гл. 1) Капризничать, привередничать. Не перебендюй бо так довго, Солопію! Г. Арт. (О. 1861. III. 94). 2) Болтать.
Перебе́ндюха, хи, ж. Привередница.
Перебе́ндя, ді, м. 1) Балагуръ. 2) Капризникъ, привередникъ.
Перебенкетува́ти, ту́ю, єш, гл. Окончить пировать.
Перебе́рдина, ни, ж. Лучина, добытая изъ стараго валежника. Радом. у.
Перебздикну́ти, ну́, не́ш, гл. Перекувыркнуться. Вх. Лем. 447.
Перебива́ти, ва́ю, єш, сов. в. переби́ти, б'ю́, єш, гл. 1) Перебивать, перебить, перешибить. Перебив… шаблю. Стор. МПр. 151. 2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить. Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104. 3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою. Їк я тебе переб'ю, то я буду старша. Гн. II. 221. 4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ). Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.
Перебива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. переби́тися, б'ю́ся, є́шся, гл. 1) Перебиваться, перебиться. Палиця перебилася. 2) Сражаться, сразиться. А я ж тих турків да й не боюся: а й я з ними в полі переб'юся. Чуб. III. 275.
Переби́йніс, носа, м. Съ перебитымъ носомъ.
Переби́ти, ся. См. Перебивати, ся.
Перебі́гати, гаю, єш, гл. О собакахъ, волкахъ: закончить періодъ течки. Сука вже перебігала.
Перебіга́ти, га́ю, єш, сов. в. перебі́гти, біжу, жи́ш, гл. 1) Перебѣгать, перебѣжать. Голодний поле перебіжить, а голий три. Ном. № 648. Дівчата з відрами бігли… перебігаючи Дашковичеві дорогу. Левиц. Пов. 102. Коли це перебіга йому дорогу чорт. Рудч. Ск. II. 21. 2) Забѣгать, забѣжать впередъ, встрѣчать, встрѣтить. Пішла вона у церкву, а роботник і собі: перебіг її та й став на криласі. Мнж. 92. А на тихому Дунаю нас перебігають січовики-запорожці. Шевч. 259. 3) Пробѣгать, пробѣжать. Перебігли чотирі милі дороги. Мет. 184.
Перебі́гатися, гаюся, єшся, гл. Переутомиться отъ бѣганья.
Перебіга́тися, га́юся, єшся, гл. Бѣгать въ перегонку.
Перебі́гнути, ну, неш, гл. = Перебігти. Як іде хто куди-годі, а перебігне го заяць… то вже му сі не поведе. ЕЗ. V. 87.
Перебі́гти. См. Перебігати.
Перебідкатися, каюся, єшся, гл. Перебѣдствовать.
