Обв'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. обв'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. = Об'язуватися, об'язатися.
Обганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. обігна́ти, обжену́, не́ш, гл. 1) Отгонять, отогнать. Любистком мухи обганяв. Котл. Ен. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Обгонять, обогнать (вокругъ чего). Не позволю волів поганяти! — Позволь, мати, хоч раз обігнати. Чуб. V. 218.
Обге́пати, паю, єш, гл. Обшлепать? Пицура (пика), решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш. Ном. № 13950.
Обги́дитися, джуся, дишся, гл. Испачкаться, огадиться. Юшкою його обмочать, чоловік обгидиться. О. 1862. VI. 98.
Обгина́лки, лок, ж. мн. Бока плоскодонной лодки. Вас. 151.
Обгина́ти, на́ю, єш, сов. в. обігну́ти, ну́, обі́гнеш, гл. Огибать, обогнуть.
Обгі́н, го́ну, м. 1) Свозка и стягиваніе срубленныхъ деревьевъ въ кучи. Шух. I. 178. 2) У гуцульскихъ пастуховъ: ворота въ помѣщеніи, хлѣвѣ для скота. Шух. I. 186.
Обгле́жувати, жую, єш, гл. = Обглядати. Пішов обглежувати. Волчан. у.
Обгляда́ти, да́ю, єш, сов. в. обгля́діти, джу, диш, гл. Осматривать, осмотрѣть.
Обговори́ти. См. Обговорювати.
Обгово́рювати, рюю, єш, сов. в. обговори́ти, рю́, риш, гл. Обговаривать, обговорить, клеветать, оклеветать. Та нас же осудять, обговорять кругом. Левиц. I. 177.
Обго́втати, ся. См. Обговтувати, ся.
Обго́втувати, тую, єш, сов. в. обго́втати, таю, єш, гл. Пріучать, пріучить, осваивать, освоить. Кінь иногді який дикий, а обговтують. О. 1862. VII. 37.
Обго́втуватися, туюся, єшся, сов. в. обго́втатися, таюся, єшся, гл. Осваиваться, освоиться, привыкать, привыкнуть.
Обгодо́вувати, вую, єш, сов. в. обгодува́ти, ду́ю, єш, гл. Окармливать, окормить. Обгодував і упоїв, так що вовк не видержав. Рудч. Ск. I. 12.
Обголи́ти, ся. См. Обголювати, ся.
Обголі́ти, лію, єш, гл. Обнажиться. Обголіли дерева в-осени. 2) Обѣднѣть, обнищать.
Обгольня́, ні́, ж. Дубовая колода, обрѣзанная въ формѣ дуги, на которую пригоняютъ распаренное дерево для дуги. Кролев. у. Слов. Д. Эварн.
Обго́лювати, люю, єш, сов. в. обголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Обривать, обрить. Взяли його у світлоньку, обголили головоньку. Чуб. V. 983. 3) Забирать, забрать все, обобрать. Більше за всіх нас прикащик Сухоперний обголив. Г. Барв. 470.
Обго́люватися, лююся, єшся, сов. в. обголи́тися, люся, лишся, гл. 1) Обнажаться, обнажиться. 2) Обриваться, обриться. Вибачайте, що не обголився, бо тепер гаряча пора, саме жнива. Левиц. Пов. 205.
Обголя́ти, ля́ю, єш, гл. = Обголювати. Щоб голови всі обголяли. Котл. Ен. IV. 54.
Обго́нити, ню, ниш, гл. = Обганяти.
Обгорі́лий, а, е. Обгорѣлый. Стоїть обгорілий пеньок. Рудч. Ск. II. 108.
Обгорі́ти. См. Обгоряти.
Обгорі́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Разгорѣться, начать хорошо горѣть. Обгорітися дайте ґнотові. Константиногр. у.
Обгорну́ти, ся. См. Обгортати, ся.
Обгоро́да, ди, ж. Ограда, палисадъ. Обгороди да шанці робили. Макс.
Обгороди́ти. См. Обгороджувати.
Обгоро́джувати, джую, єш, сов. в. обгороди́ти, джу́, диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Єв. Мр. XII. 1. Двір дошками обгорожений. Рудч. Ск. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила. Лукаш. 97.
Обгороди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Окружить плетнемъ, заборомъ свой дворъ, огородъ. 2) О лунѣ, солнцѣ: быть окруженнымъ туманнымъ сіяніемъ. Зійшов місяць із зорею та й обгородився. Мет. 329. Як місяць або сонце обгорожено кругом, — буде лютий мороз, а влітку вітер. Грин. I. 254.
Обгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. обгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Обворачивать, обвертывать, обвернуть, обматывать, обмотать, укрыть кругомъ. Обгорнув його плащаницею. Єв. Мр. XV. 46. Обгорнула дитину ряденцем. 2) Окучивать, окучить (растеніе). З неділі треба картоплю обгортати. Харьк. 3) Обкладывать, обложить, окружать, окружить, облегать, облечь, обнять. Обгорни горщик жаром. Черниг. Небо хмари обгорнули. Обгорнуто таборами Єрусалим. Єв. Л. XXI. 20. Обгорнули наливайців леєстровиками. К. Досв. 8. Ще більший жаль обгорнув його. НВолын. у. Сміх мене обгор-
