матываться, обмотаться. Довга коса чорна, як гадюка, так і обвивається круг тонкого стану. Стор. I. 101.
Обви́дніти, ніє, гл. безл. Посвѣтлѣть (объ утрѣ). Як обвидніло трохи на дворі, зараз зібралися.... люде. Кв. I. 108.
Обвика́ти, ка́ю, єш, сов. в. обви́кнути, ну, неш, гл. Осваиваться, освоиться, привыкать, привыкнуть. Як кіт у хаті обвикне, то не втіче. Лебед. у. Попервах лякались, а там, як обвикли, то ше сами налякають. Драг. 62. Втікає молода од свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. Г. Барв. 319.
Обвинува́тити. См. Обвинувачувати.
Обвинува́чувати, чую, єш, сов. в. обвинува́тити, чу, тиш, гл. Обвинять, обвинить. Ном. № 13545. Нікого не обвинувачуйте криво. Єв. Л. III. 14. Назирали, чи сцілить у суботу, щоб обвинуватити його. Єв. Мр. III. 2.
Обвину́ти, ся. См. Обвивати, ся.
Обви́няний, а, е. Обвитый, обмотанный. Свічка у світилки у руках, обвиняна хусткою. Мет. 186.
Обвиса́ти, са́ю, є́ш, сов. в. обви́снути, ну, неш, гл. Повиснуть. Сидів горобець на вишні, в його крильця обвисли. Грин. III. 663. Повна рожа на тину обвисла. Чуб. V. 398.
Обви́ти, ся. См. Обвивати, ся.
Обвихну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василечко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки. Мил. 134.
Обвіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. обві́яти, ві́ю, єш, гл. Обвѣвать, обвѣять. Теплий вітрець.... обвівав її свіже рум'яне лице. Левиц. I. 81.
Обвіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. обві́ятися, ві́юся, єшся, гл. Обвѣваться, обвѣяться, быть обвѣваему, обвѣянному; быть оббитому вѣтромъ. Весна раз красна.... обвіялись мої квіточки.... залюбки вітрець обшморгав — замість іграшки. Г. Барв. 128.
Обві́д, во́ду, м. Контуръ. Обвід повного круглуватого лиця. Левиц. I. 232.
Обві́дка, ки, ж. Ободокъ, каемка (на узорахъ). Харьк.
Обві́дьмитися, млюся, мишся, гл. Сдѣлаться вѣдьмой, колдуномъ.
Обві́рчувати, чую, єш, сов. в. обверті́ти, чу́, ти́ш, гл. Обворачивать, обворотить, обвивать, обвить. Треба обвертіти голову хусткою. Васильк. у. Було (її) обвертіти в подрану ряднину. Мет. 268.
Обві́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. обверті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Обвиваться, обвиться, завернуться.
Обвісти́ти. См. Обвіщати.
Обві́тріти, рію, єш, гл. Быть обвѣяннымъ вѣтромъ.
Обві́тря, ря, с. Воздухъ, атмосфера. См. Повітря. Чорний ворон коли не коли скрикував над головою, прорізуючи.... обвітря своїм дужим крилом. Мир. ХРВ. 70.
Обві́тряний, а, е. Обвѣянный вѣтромъ. Осмалений сонцем та обвітряний здававсь він ще похмурнійший, ніж був. МВ. II. 148.
Обві́шати. См. Обвішувати.
Обві́шувати, шую, єш, сов. в. обві́шати, шаю, єш, гл. Обвѣшивать, обвѣшать, увѣшивать, увѣсить. Торбинками обвішаний його повожатий. Шевч. 89.
Обвіща́ти, ща́ю, єш, сов. в. обвісти́ти, щу́, сти́ш, гл. = Оповіщати, оповістити. Поки що, а я панові йду обвістити. МВ. (О. 1862. I. 103).
Обві́яти, ся. См. Обвівати, ся.
Обво́дити, джу, диш, сов. в. обвести́, веду́, де́ш, гл. Обводить, обвести. Обвів його круг хати.
Обво́зити, жу, зиш, сов. в. обвезти́, зу́, зе́ш, гл. Обвозить, обвезти.
Обво́зитися, жуся, зишся, сов. в. обвезти́ся, зу́ся, зе́шся, гл. Обвозиться, обвезтися.
Обволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. обволокти́, лочу́, че́ш, гл. 1) Обволакивать, обволочить. 2) Покрывать, покрыть, обкладывать, обложить. Кладуть із мертвих тіл костри. Соломой їх обволікають, олію з дьогтем поливають на всякий зруб разів по три. Котл. Ен. VI. 50.
Обво́рити, рю, риш, гл. Огородить вор'ям. См. Вор'я.
Обво́ритися, рюся, ришся, гл. Огородить свою усадьбу вор'ям.
Обворожи́ти. См. Обворожувати.
Обворо́жувати, жую, єш, сов. в. обворожи́ти, жу́, жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. I. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26.
Обв'яза́ти, ся. См. Обв'язувати, ся.
Обв'я́зувати, зую, єш, сов. в. обв'яза́ти, жу́, жеш, гл. = Об'язувати, об'язати.
