Підвечі́рок, рку, м. Закуска предъ ужиномъ.
Підвива́ти, ва́ю, єш, сов. в. підви́ти, підів'ю́, в'єш, гл. Подвязывать, подвязать. Перемітку чи рантух підвивають… поверха черленою квітчастою фусткою, зав'язують верх тім'я у один будз. Шух. I. 132.
Підви́діти, джу, диш, гл. Подсмотрѣть. ЕЗ. V. 35.
Підви́сити. См. Підвишувати.
Підвихну́ти, ну́, не́ш, гл. Стащить, украсть. Ой чи не підвихнули чого з воза москалі, що ти й приїхав, все мовчиш? Ном. № 12825.
Підви́шень, шня, м. Родъ гриба, Agaricus prunulus. ЗЮЗО. I. 110.
Підви́шувати, шую, єш, сов. в. підви́сити, шу, сиш, гл. Повышать, повысить. Ясь підвисив голос і замовк. Левиц. I. 228.
Підвіва́ти, ваю, єш, сов. в. підві́яти, ві́ю, єш, гл. Подвѣвать, подвѣять. Підві́яти кого́. По нар. повѣрью: охватить вихремъ, отчего человѣкъ болѣетъ.
Підві́дник, ка, м. Подводчикъ. Просив поранений хранцуз свого підвідника, щоб віз поволі. Ном. № 12836.
Підві́й, ві́ю, м. Родъ болѣзни отъ вѣтра (по нар. повѣрью). Канев. у.
Підвірок, рка, м. = Підворок. Борз. у.
Підві́ршувати, шую, єш, гл. Класть верхъ на стогѣ. Харьк. г.
Підві́р'я, р'я, с. Мѣсто занятое дворомъ, дворъ. Пішли вівці по підвір'ю. Мил. 42. Колись і на моїм підвір'ї буде болото. Ном. № 4885.
Підві́шувати, шую, єш, сов. в. підві́сити, шу, сиш, гл. Вѣшать, повѣсить. Петра засудили: Петра підвісити. Гн. II. 235.
Підві́я, ві́ї, ж. Раст. Lilium martagon. Лв. 99. См. Масло вороняче.
Підві́яти. См. Підвіювати.
Підвла́дний, а, е. Подвластный. Харьк. у.
Підво́да, ди, ж. Подвода. Приїхав підводами та й повибірав усю рибу. Рудч. Ск. II. 173.
Підво́дити, джу, диш, сов. в. підве́сти́, веду́, де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386. 2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?… — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. I. 90. 3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. I. 57. 4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80. 5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68). Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск. 6) — до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.
Підво́дитися, джуся, дишся, сов. в. підве́сти́ся, ду́ся, де́шся, гл. Вставать, встать, подниматься, подняться, приподняться. Помолись, Насте, хоч лежачи, Богу, коли не здужаєш підвестись. Кв. Чоловік і забув про масло, що сидів на йому, та й підвівсь. Рудч. Ск. II. 168. Та не встану, мій миленький, не підведуся. Чуб. V. 581. Насилу підвівся після хвороби. ХС. VII. 457.
Підво́дний, а, е. Подводный. Левиц. Пов. 109.
Підво́зити, жу, зиш, сов. в. підве́зти́, зу́, зе́ш, гл. 1) Подвозить, подвести. Чого ж ти так далеко став? Підвозь ближче! 3) Провозить, провезти по пути. Сідай же, я тебе підвезу. Грин. I. 71. Станьте ви, братця, коней попасіте, мене підождіте, з собою візьміте, до городів християнських підвезіте. АД. I. 124. 3) Підвезти́ во́за, москаля́. Поддѣть, обмануть.
Підво́зитися, жуся, зишся, сов. в. підве́зти́ся, зу́ся, зе́шся, гл. Проѣзжать, проѣхать по пути на лошади, въ экипажѣ кого либо. Як вони доїхали, я й прошуся, щоб вони мене підвезли. — Сідай отам на задньому возі: і підвезешся, і кобилу панятимеш. Грин. I. 222.
Підвоїво́дій, дія, м. Заступающій мѣсто воеводы, помощникъ воеводы. К. ПС. 5, 75. Мені Замойського підвоїводій приятель, кум і сват. К. ПС. 25.
Підвоїво́дський, а, е. Принадлежащій помощнику воеводы. Увіходе Ст. Хмелецький з підвоїводським почтом. К. ПС. 33.
Підволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. підволокти́, лочу́, че́ш, гл. 1) Подтаскивать, подтащить, подволочь. 2) Ніг не підволоче́. Не въ состояніи идти.
