Обла́тування, ня, с. Чинка чьей-либо одежды.
Обла́тувати, тую, єш, сов. в. облата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату. 2) — кого́. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать — треба женитися. Ном. № 8845. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать. Мил. 222. 3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить ла́тами? Ой у полі криниченька та й облатаная. Чуб. V. 911. 4) Облатати бо́ки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають. Грин. III. 159.
Обла́туватися, туюся, єшся, сов. в. облата́тися, та́юся, єшся, гл. Чинить, починить свою одежду, бѣлье. Попереду було мене обминає, знать соромиться свого дрантя; а як облатався, обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати. Левиц. I. 143.
О́блачок, чка, м. Ум. отъ облак.
Обла́яти, ла́ю, єш, гл. Разругать.
Обла́ятися, ла́юся, єшся, гл. Разругаться. Він облаявся зо всіми. Васильк. у.
Обле́жати, жу, жиш, гл. Пролежать дольше чѣмъ слѣдуетъ. Як облежит лен, то насіня облетит. Вх. Лем. 441.
Облекши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облегчить. Желех.
Обле́сливий, а, е. Льстивый. Там такий хитріш та облесливий чоловік, що лестками і душу з тебе вийме. Берд. у. Лащився мов облеслива собака. Полт.
Обле́сливість, вости, ж. Льстивость. Желех.
Обле́сливо, нар. Льстиво. Ласкаво та облесливо говорила з ним. Левиц. Пов. 263.
Обле́сний, а, е = Облесливий. Мнж. 187. Подобалась вона Люборацькій, бо облесна була. Св. Л. 83.
Обле́сник, ка, м. Льстецъ.
Обле́сність, ности, ж. = Облесливість. Желех.
Обле́сно, нар. = Облесливо.
Облести́ти. См. Облещувати.
Облеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Облетѣть (вокругъ); переносно: быстро обѣжать. Мов сизая голубонька село облетіла. Шевч. 2) Обсыпаться. Щось її (грушу) трусить: вже грушки обсипались і лисця облетіло. Рудч. Ск. I. 66.
Облечи́, чу́, че́ш, гл. Надѣть. Облечу я жупан. Вх. Лем. 441.
Обле́щувати, щую, єш, сов. в. облести́ти, щу́, сти́ш, гл. Льстить, прельщать, прельстить.
Облива́льник, ка, м. Парень, обливающій водой въ обливаний понеділок. Желех.
Обли́ваний понеді́лок. Понедѣльникъ праздника Пасхи, когда существуетъ обычай обливать другъ друга водой. Желех.
Облива́ння, ня, с. Обливаніе.
Облива́ти, ва́ю, єш, сов. в. обли́ти, обіллю́, ллєш, гл. Обливать, облить. Як згадаю миленького, обливають сльози. Чуб. V. 327.
Облива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. обли́тися, обіллю́ся, ллєшся, гл. Обливаться, облиться. Там дівчина та полощеться, полощеться, обливається. Мет. 118.
Обли́гати. См. Облигувати.
Обли́гувати, гую, єш, сов. в. обли́гати, гаю, єш, гл. Обманывать, обмануть. Хто більш і не облигує нашого братчика, як не ця жидова. Лохв. у. А це вже облигав його. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Облиза́ти, ся. См. Облизувати, ся.
О́близень, зня, м. Первоначально: облизываніе себя. Ззі́сти о́близня говорилось сперва о собакѣ: разсчитывала получить ѣду, но ничего не получила, лишь облизалась. Отсюда уже о людяхъ: пійма́ти, вхопи́ти, ззі́сти о́близня. Получить отказъ, потерпѣть неудачу. Котл. НП. 352. Ріпиця, як той цуцик, вхопивши облизня… Сим. 231. От же той жевжик піймав у вас облизня: мов тертого хріну понюхав. Харьк. у. Да́ти о́близня. Отказать кому. См. Облизуватися.
Обли́зування, ня, с. Облизываніе.
Обли́зувати, зую, єш, сов. в. облиза́ти, жу́, жеш, гл. Облизывать, облизать. Облизати макогі́н. Потерпѣть неудачу. Св. Л. 240.
Обли́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. облиза́тися, жу́ся, жешся, гл. Облизываться, облизаться. Собака облизується: мабуть шось украв уже та ззів. Харьк. Потоцький притулився в куточку і слуха (собі хвалу), — аж облизується, — такъ пріятно ему было слышать похвалы собственной особѣ. Стор. I. 188. Усі їдять, а він тільки облизується — первоначально о собакѣ, а затѣмъ и о людяхъ и не только о ѣдѣ, а о всякомъ положеніи, при которомъ кто-либо не можетъ получить желаемаго и имѣющагося у другихъ. Йому довелось
