Повідсила́ти, ла́ю, єш, гл. Отослать (во множествѣ).
Повідсиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Отсохнуть (во множествѣ).
Повідска́кувати, куємо, єте, гл. Отскочить (во множествѣ).
Повідслу́жувати, жую, єш, гл. То-же, что и відслужи́ти, но во множествѣ.
Повідслу́жуватися, жуємося, єтеся, гл. То же, что и відслужи́тися, но во множествѣ.
Повідставля́ти, ля́ю, єш, гл. Отставить (во множествѣ). Повідставляй горщики від жару.
Повідстобу́рчувати, чую, єш, гл. Оттопырить (во множествѣ).
Повідстрява́ти, ряємо́, єте́, гл. Отстать, отступиться (о многихъ).
Повідступа́ти, па́ю, єш, гл. То-же, что и відступи́ти, но во множествѣ.
Повідступа́тися, па́юся, єшся, гл. Тоже, что и відступи́тися, но во множествѣ.
Повідсува́ти, ва́ю, єш, гл. Отодвинуть, отсунуть (во множествѣ).
Повідсува́тися, ваємося, єтеся, гл. Отодвинуться, отсунуться (о многихъ).
Повідтава́ти, таємо́, єте́, гл. Оттаять (во множествѣ).
Повідтика́ти, ка́ю, єш, гл. Откупорить (во множествѣ).
Повідтина́ти, на́ю, єш, гл. Отрубить, отрѣзать (во множествѣ).
Повідто́чувати, чую, єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Повідтуля́ти, ля́ю, єш, гл. Открыть (во множествѣ).
Повідтуха́ти, хаємо, єте, гл. Объ опухоляхъ: спасть, уменьшиться.
Повідтяга́ти, га́ю, єш, гл. Оттащить (во множествѣ).
Повідуча́ти, ча́ю, єш, гл. Отучить (многихъ).
Повідхо́дити, димо, дите, гл. Отойти (во множествѣ).
Повідхиля́ти, ля́ю, єш, гл. То-же что и відхили́ти, но во множествѣ.
Повідхиля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. Отклониться, уклониться (во множествѣ).
Повідцвіта́ти, таємо, єте, повідцвіта́тися, та́ємося, єтеся, гл. Отцвѣсть (во множествѣ). Повідцвіталися вже проліски. У нас уже поодцвітався мак, а в вас і досі цвіте. Богодух. у.
Повідці́жувати, жую, єш, гл. Отцѣдить (во множествѣ).
Повідчиня́ти, ня́ю, єш, гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Чуб. III. 357. Царські врата повідчинювані. Грин. III. 147.
Повідчиня́тися, ня́ємося, єтеся, гл. Отвориться (во множествѣ). То він тільки скаже слово: „одчинітеся“, то двері й поодчиняються. Драг. 107.
Повідчі́плювати, люю, єш, гл. Отцѣпить (во множествѣ).
Повідчі́плюватися, люємося, єтеся, гл. То-же, что відчепи́тися, но во множествѣ.
Повідші́птувати, тую, єш, гл. = Повишіптувати.
Повідшу́кувати, кую, єш, гл. Отыскать (во множествѣ).
Повідшу́куватися, куємося, єтеся, гл. То-же, что и відшука́тися, но во множествѣ.
Повідщи́пувати, пую, єш, гл. Отщипнуть (во множествѣ). Не забудь же, поодщипуй довгі корінці в росаді, а то капуста дратиметься вгору. Славяносерб. у.
I. По́відь, воді, ж. Наводненіе, половодье. Пороставали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода. Кв. См. Повіддя.
II. Повідь, ді, ж. Разсказъ. Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.
Повідьмі́ти, мі́ю, єш, гл. Сдѣлаться вѣдьмой.
Пові́єчка, ки, ж. Ум. отъ повійка.
По́віз, возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206.
По́віз, нар. = Повз. Лохв. у. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене? Пирят. у.
Пові́й, во́ю, м. Раст. а) Lycium Barbarum L. Анн. 202. б) Polygonum dumetorum. Лв. 100.
Пові́йка, ки, ж. Раст. Convolvulus arvensis L. Анн. 107. Вх. Пч. I. 9. Ум. Пові́єчка. На городі повієчка. Грин. III. 525.
Пові́йниця, ці, ж. Потаскуха. Мир. ХРВ. 158. Чи не з повійницею бува якою спізнався. Мир. ХРВ. 296.
Повійну́ти, ну́, не́ш, гл. Повѣять. Повійне вітер. Зміев. у.
Пові́к, нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана-кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки.
