Позаспоко́юватися, ко́юємося, єтеся, гл. Успокоиться (о многихъ).
Позастава́ти, стаю́, є́ш, гл. Застать (многихъ). Усіх дома позаставав, тільки дядька Петра не було, так я тітці Марині сказав. Славяносерб. у.
Позаставля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Заставить (во множествѣ). 2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві. Кіев. у.
Позастановля́ти, ля́ю, єш, гл. = Позаставляти. Пропив і худобу всю, позастановляв, що можна було. О. 1862. VI. 29.
Позасте́лювати, люю, єш и позасти́лувати, лую, єш, гл. Застлать (во множествѣ). Всі столи вам позастелювані. Грин. III. 147. Тесовії столи позастилувані. Грин. III. 142.
Позастіба́ти, ба́ю, єш, гл. Застегнуть (во множествѣ). Дала їм усім білі сорочки і новими стьонжками позастібала. Чуб. II. 405.
Позасто́ювані. Застоявшіеся. Ой прийшов до нової стоянки, а вже його ворон-коні позастоювані. Гол. I. 116.
Позастро́млювати, люю, єш, гл. Воткнуть (во множествѣ).
Позастру́гувати, гую, єш, гл. Застрогать (во множествѣ).
Позастрява́ти, ряємо́, єте́, гл. Застрянуть (во множествѣ). Иродову греблю прорвала вода і вози там позастрявали. О. 1862. I. 34.
Позасува́ти, ва́ю, єш, гл. Засунуть, задвинуть, впихнуть (во множествѣ). Бульбу садили так: ішов з колом, робив тим колом, ямки, в ямки кидав бульбу та й колом позасував і вже.
Позасу́джувати, джую, єш, гл. Засудить, осудить (многихъ). Куди ж їх позасуджували? — Аж у Сібір. Васильк. у.
Позасу́кувати, кую, єш, гл. Засучить (во множествѣ). Позасукували по локоть рукава. К. (ЗОЮР. II. 205).
Позасу́шувати, шую, єш, гл. Засушить (во множествѣ). Нащо ти так пироги позасушувала? Пироги, добрі, як м'якенькі, а то засушила, аж торохтять. Богод. у.
Позата́скувати, кую, єш, гл. Затащить, затянуть (во множествѣ).
Позата́ювати, та́юю, єш, гл. Утаить (во множествѣ).
Позатве́рджувати, джую, єш, гл. Утвердить (во множествѣ).
Позатика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Заткнуть (во множествѣ). Уші наче позатикані. Сим. 235. 2) Воткнуть, водрузить (во множествѣ). Позатикав прапорі. К. ЦН. 309.
Позати́куватися, куюся, єшся, гл. Утыкать, украсить себѣ голову цвѣтами. Бувало, позатикуємося квітками. Богод. у.
Позати́ллю, нар. Сзади. А молода Марусенька позатиллю йде. Гол. I. 54.
Позатира́ти, ра́ю, єш, гл. Затереть (во множествѣ). Позатирай оте, що поналивала. Кіев. у.
Позатиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Затихнуть (о многихъ). В людських хатах все було позатихає, все посне. Левиц. I. 116.
Позатіка́ти, ка́ємо, єте, гл. Затечь (во множествѣ). Погано стіжки складені, позатікали. Харьк. у.
Позаті́сувати, сую, єш, гл. Затесать (во множествѣ). Уже кілля позатісував. Черниг.
Позатліва́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Затлѣться (во множествѣ). Положила дров у піч, щоб на завтра висохли, а вони позатлівалися.
Позато́вкувати, кую, єш, гл. То-же, что и затовкти́, но о многихъ. Чи страву вже позатовкувала? Харьк. у.
Позато́млювати, люю, єш, гл. Истомить, изнурить (многихъ).
Позатопля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Затопить водою (во множествѣ). Не клади гнізда у вершині Дністра: у вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє. Чуб. V. 876. 2) Затопить (печи).
Позато́птувати, тую, єш, гл. Затоптать (во множествѣ).
Поза́торік, нар. Въ позапрошломъ году. Твою долю, моя доню, позаторік знала. Шевч.
Позаторі́шній, я, є. Позапрошлогодній. Позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну. Греб. 383.
Позато́чувати, чую, єш, гл. Закатить, завезти (экипажи куда). Вози у возівню позаточував.
Позатри́мувати, мую, єш, гл. Задержать (во множествѣ).
Позатру́шувати, шую, єш, гл. Засыпать чѣмъ во многихъ мѣстахъ). Бач, як злили долівку! Позатрушуй піском або попілом. Богодух. у.
Позатру́ювати, ру́юю, єш, гл. Заразить (многихъ). Ми не знали, що в їх короста, та й давали їм цебра, так вони й нас позатруювали: на всіх чисто короста напала. Черниг. у.
