5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просять гостей: Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить можность наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505. 6) Превосходить, превзойти. Вже й мене покрив багатством. Грин. II. 84. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Драг. 50. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива. Мнж. 83.
Покрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. покри́тися, кри́юся, єшся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч. 27. 2) Скрыться изъ вида. Дивиться — вже зять покривсь. Рудч. Ск. I. 183. Вдарили по конях і покрились за гаєм. Г. Барв. 153. Покрилися бусурмени густими тернами. О. 1862. VI. 39.
Покри́вдити, джу, диш, гл. Обидѣть. Гріх їм буде, що сироту покривдили.
Покриви́ти, влю́, виш, гл. Искривить.
Покриви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Скривиться. Не покривиться верша з болота. Ном. № 7999. 2) Искривиться.
Покриву́лити, лю, лиш, гл. 1) Искривить. 2) Поѣхать не прямой дорогой. Поїхав не по прості дорозі, а покривулив. Ном. № 14086.
По́крик, ку, м. Возгласъ, крикъ. Од сього покрику покотилась луна. Стор. МПр. 26. Ніхто не чув грізного покрику. Св. Л. 300.
Покрика́ти, ка́ю, єш, гл. Кричать, покрикивать. І він кричить, покрикає. Мил. М. 38.
Покри́кнути, кну, неш, гл. Вскрикнуть. Ой крикнув-покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. I. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48).
Покри́кувати, кую, єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Шевч. 326. Вона все покрикує на мене: „Та хутче ж бо, хутче!“ МВ. (О. 1862. III. 38).
Покри́тенько, ка, с. Ум. отъ покриття.
Покри́ти, ся. См. Покривати, ся.
Покри́тка, ки, ж. Дѣвушка, лишившаяся невинности, родившая ребенка. См. Покривати 3. КС. 1889. XI. Од тебе сина мала, покриткою стала… покриткою… який сором! Шевч. 86. То покритка попід тинню з байстрям шкандибає. Шевч.
Покриття́, тя, с. 1) = Покривало. 2) Одежда. Покриття літушне. Вх. Уг. 260. Ум. Покри́тенько. Дай, матінко, покритенько на своє дитятенько. О. 1862. IV. 35.
Покрича́ти, чу́, чи́ш, гл. Покричать.
По́кришечка, ки, ж. Ум. отъ покришка.
Покриши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Покрошить. Мовчи та диш, а то щоб і тебе на локшину не покришили. Кв. 2) Порѣзать небольшими кусками. Жінка достала хліба й соли, покришила сала. Левиц. Пов. 105. Покришене м'ясо. О. 1862. IV. 89.
Покри́шище, ща, с. Ув. отъ покришка. Грин. II. 163.
По́кришка, ки, ж. Крышка, покрышка. Чуб. I. 73. Вас. 185. Ум. По́кришечка. На люльки покришечки поробили. Г. Барв. 218.
Покрі́в, рови, ж. = Покрова 1. Покрій моя, Покровонько, покрий мою головоньку. Ном. № 493.
Покріва́вити, влю, виш, гл. Окровавить. Увіходить Байда з побратимами і иншими козаками, всі покрівавлені. К. Бай. 94.
Покріва́витися, влюся, вишся, гл. Окровавиться.
Покрі́вець, вця, м. 1) Покровъ мертвеца. Драг. 67. Мнж. 159. Грин. II. 93. 2) Крышка для покрыванія пчелиныхъ ульевъ. Покрівці на вуліки ладнаю. Зміев. у. 3) Крышка, употребляемая для прикрыванія чего-либо. Сахар, паляниця — все те було понакривано плетеними покрівцями. Левиц. I. 293.
Покрі́вля, лі, ж. 1) Кровля. Левиц. I. 90. Стріха місцями повигнивала, покрівля де-где провалилася, вікна побиті. Мир. ХРВ. 24. Ключ у нас завжде лежав під стріхою у покрівлі. Екатериносл. у. (Залюб.). 2) Глиняная покрышка для ульевъ. Богодух. у.
Покрі́вний, а, е. Относящійся къ празднику Покрова.
Покрі́вський, а, е = Покрівний. Мороз хоч і покрівський, а бере за плечі Г. Барв. 301.
Покріпи́ти, ся. См. Покріпляти, ся.
Покріпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. покріпи́ти, плю́, пи́ш, гл. Подкрѣплять, подкрѣпить. За столом сиділи, покріпляли сили. К. Досв. 110. Навчив єси людей на добрий розум і покріпляв знеможенії руки. К. Іов. 9.
Покріпля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. покріпи́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Под-
