Словарь української мови (1924)/покріпляти

by Борис Грінченко

◀ покріпити

Словарь української мови Борис Грінченко П покріпляти

покріплятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покріпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. покріпи́ти, плю́, пи́ш, гл. Подкрѣплять, подкрѣпить. За столом сиділи, покріпляли сили. К. Досв. 110. Навчив єси людей на добрий розум і покріпляв знеможенії руки. К. Іов. 9.