Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки! Оце ж мені пан-отець покупив. Мет. 118.
Поку́пі нар. = Укупі. Ці два покупі стояли один біля 'дного, а я геть далі був. Новомоск. у. (Залюб.).
По́купка, ки, ж. Покупка. Зміев. у.
Покупля́ти, ля́ю, єш, гл. = Покупувати. У нашої да Ганночки в подолі мережки, покупляв їй да Яковко про свят день сережки. Чуб. III. 131.
Покупува́ти, пу́ю, єш, гл. Накупить, купить. Може в вас така думка, що я все те покупував. МВ. I. 84.
Поку́пчитися, чуся, чишся, гл. Поторговать. Вх. Лем. 452.
Покури́ти, рю́, риш, гл. 1) Покадить. 2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки. Рудч. Ск. II. 179. 3) Не поку́риш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить. Рудч. Ск. I. 75.
Поку́с, нар. Немного, нѣсколько, нѣкоторое количество. Вх. Лем. 452.
Поку́са, си, ж. Искушеніе. На поку́су підво́дити. Искушать. Страшно тебе й слухати, що ти мене на покусу підводиш! Стор. МПр. 14.
Покуса́ти, са́ю, єш, гл. Покусать. Собаки злі, покусають. Шевч. 83.
Покуса́тися, са́юся, єшся, гл. Покусаться. Свої собаки: покусаються і перестануть. Ном. № 9451.
Покусчіцка, нар. Немного, малое количество. Вх. Лем. 452.
По́кут, та, м. = Покуть = Покуття. МУЕ. I. 130.
Поку́та, ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. I. 130.
Поку́тати, таю, єш, гл. Убрать, прибрать. А я вже.... скрізь покутаю як треба. Федьк.
Поку́татися, таюся, єшся, гл. Окончить работу. Дехто вже покутався та люльку курить. Федьк.
Поку́тє. См. Покуття 2.
Поку́тник, ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Поку́тниця, ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Йди до тої покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98.
По́кутній, я, є. Находящійся возлѣ по́кутя. Покутня стіна. Мил. 171. Покутнє вікно. Вас. 193. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Мет. 87. Під покутнім віконечком як голубка гула. Чуб. V. 552. 2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв. К. ПС. 115.
По́куття, по́кутя, тя, с. 1) Красный уголъ. Рудч. Ск. II. 27. Закопав під покуттям. Мнж. 59. Посажу батька та на покутті. Чуб. V. 699. Узвар на базар, а кутя на покутє. Ном. № 343. 2) Поку́тє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы. Kolb. I. 3, 17, 339.
Поку́тувати, тую, єш, гл. Искупать грѣхъ, нести епитимію, каяться. Це тобі Бог присудив, щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість. Рудч. Ск. II. 163. Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі. Шевч. 336.
По́куть, тя, м. = Покуття. Рудч. Ск. I. 40.
По́кутя. См. Покуття.
Покутя́нин, на, м. Житель Поку́тя. Желех.
Покухова́рити, рю, риш, гл. Побыть кухаркой.
Покухо́вне, ного, с. Корчемный сборъ отъ бочки (ку́хви).
Покучеря́вити, влю, виш, гл. Сдѣлать кудрявымъ.
Покучеря́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться кудрявымъ.
Покучкурува́ти, ру́ю, єш, гл. Посмѣяться надъ кѣмъ. Покучкурують, покучкурують з його та й розійдуться. Черк. у.
Поку́шання, ня, с. Отвѣдываніе. Не ходиться о наїдок, але о покушання. Ном. № 12116.
Поку́шати, шаю, єш, гл. Отвѣдать. Сядьте в мене, побесідуйте, хліба-соли ви покушайте. Чуб. V. 575. Трошки покушає горілки. Грин. III. 502. Покушав меду — добрий. Чуб. II. 494.
Покуштува́ння, ня, с. Проба, отвѣдываніе.
Покуштува́ти, ту́ю, єш, гл. Попробовать, отвѣдать. Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Ном. № 1148. Царь як покуштує борщ, — аж він такий поганий. Рудч. Ск. I. 106.
Пола́, ли́, ж. 1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. Нп.
