Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221. 2) Полотнище. Спідниця в сім піл. 3) У кожевниковъ: каждая изъ двухъ боковыхъ частей выдѣланной кожи: средняя часть, самая толстая, назыв. слуп, слупе́ць, а боковыя по́ли. Волч. у. 4) мн. по́ли. У обжигателей углей: въ кучѣ дровъ, приготовленной для обжиганія, — нижняя часть, состоящая изъ болѣе длинныхъ и тонкихъ дровъ. Вас. 146. 5) Каменная плита. Вх. Зн. 51. 6) Менструація. Вх. Зн. 51.
Пола́вочник, ка, м. Покрывало для скамьи.
Пола́года, ди, ж. 1) Исправленіе. 2) Улаженіе (спорнаго дѣла, ссоры). Вх. Лем. 452.
Пола́годити, джу, диш, гл. 1) Приготовить. Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники. Шевч. 284. 2) Починить, исправить. О. 1861. IV. 62. Зробив колесо або полагодив його. Стор. МПр. 170. Черевики полагодити. Г. Барв. 284. 3) Уладить (спорное дѣло, ссору).
По́лад, ду, м. Ладъ, порядокъ. Ні ладу, ні поладу нема. Константиногр. у.
Пола́дити, джу, диш, гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Чуб. III. 370. Поладила якось драбину. Чуб. I. 6.
Пола́дитися, джу́ся, дишся, гл. Помириться. Вони сваряться та й поладяться. НВолын. у.
Поладна́ти, на́ю, єш, гл. Поладить, сойтись. З товаришами, — хоть усе й москалі були, — зараз поладнав. Кв.
По́лаз, зу, м. Каждый изъ случающихся въ филипповскій постъ праздниковъ. Желех.
Пола́зець, зця, м. = Полазник. Желех.
Пола́зник, ка, м. Тотъ, кто первый войдетъ во дворъ или избу въ полаз. Желех. Въ другихъ мѣстахъ Галиціи полазників бываетъ два: на Введеніе (21 ноября) и на Рождество. МУЕ. III. 51, 59. На Воведенія перший полазник. Хто того дня перший ввійде „до хиж“, тот є полазником. Коли добре ведеся через рік, повідают, що доброго полазника мали; а зле, то злого. МУЕ. III. 51.
Полазо́к, зка́, м. Полянка въ черномъ лѣсу. Вх. Лем. 452.
Полазю́ка, ки, об. Калѣка ползающій.
Полама́ння, ня, с. 1) Поломка. 2) Нарушеніе, уничтоженіе.
Полама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Поломать, изломать. Санки поламаєш. Рудч. Ск. II. 6. Взяли мене, поламали і в пучечки пов'язали. Чуб. V. 538. 2) Нарушить, уничтожить. Знайшлися такі метці, що й громадську волю поламали. Мир. ХРВ. 222. Я стану або другою людиною, або поламаю віру. Левиц. I. 181. 3) Потревожить? Нащо ти мене із сна поламав? Черк. у. Не заснула, а тільки очі поламала. Сим. 185.
Полама́тися, ма́юся, єшся, гл. Изломаться. Воли поздихали, вози поламались. Шевч. 532. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся. Ном. № 1679.
Пола́пати, паю, єш, гл. Пощупать. Полапала за ребро. Чуб. II. 86. Ось понеси молоть, то підкруте, полапа борошно та й сяде. Ном. № 3114, стр. 285.
По́лапки, нар. Ощупью. Поночі, так я полапки вибірала. Пирят. у. Удень вони як серед ночі ходять, і полапки шукають о полудні. К. Іов. 12.
По́лапцем, нар. = Полапки. От, не встаючи, полапцем намацаєш котру (грушу) біля себе та й їси. Греб. 402.
Поласкаві́шати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться ласковѣе, добрѣе, милостивѣе. Одвези їм усім по книжці, то може вони й поласкавішають. Шевч. (О. 1862. VI. 10, 11).
Пола́сувати, сую, єш, гл. 1) Полакомиться. 2) Польститься. Поласувала на великі гроші і вкрала. Грин. I. 186.
Пола́суватися, суюся, єшся, гл. Польститься. Поласується на баранця да й зловить його. Чуб. II. 603.
Полата́йко, ка, м. Занимающійся починкой обуви. Желех.
Полата́й-хата, ти, об. Эпитетъ сына: пріобрѣтающій въ хозяйствѣ. Син — полатай-хата, а дочка — обдери-хата. Ком. II. № 1079.
Полата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній. Шевч. 176. 2) — бо́ки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали. Грин. III. 620.
Пола́торжитися, жуся, жишся, гл. Помириться. Як би вони полаторжилися, се б то поладились, то й жили б у місті. Борз. у.
Полатух, ха, м. = Полатайко. Желех.
Полаштува́ти, ту́ю, єш, гл. = Полагодити. Полаштую вози.
Пола́яти, ла́ю, єш, гл. Побранить.
