Ой хоть била, хоть не била, тільки трохи полаяла. Чуб. V. 142.
Пола́ятися, ла́юся, єшся, гл. Побраниться. Полаялись за масляні вишкварки. Ном. № 3513.
По́ле, ля, с. 1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Мет. 101. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. Ном. № 433. В чистім полі край дороги висока могила. Мет. 97. 2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.). Вас. 171. Чуб. VII. 426. 3) Полъ. А ворожка і каже: „Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!“ — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — „З мужичого“, — каже. Кобел. у. Ум. По́ленько. О. 1862. IV. 12. По́лечко. Маркев. 105. польце́. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце. О. 1862. VIII. 25.
Полегка́рь, ря, м. Человѣкъ легкомысленный; любитель легкой (нетрудовой) жизни. Угор.
По́легкий, а, е. Легковатый.
Поле́гкість, кости, ж. Облегченіе. ЗОЮР. II. 283. Усе вам роскажу, чи не буде якої полегкости душі. Г. Барв. 379. Хай ми будем, бідні безщасні невольники, у чужій землі хоч мале число полегкости собі мати. АД. I. 91.
Поле́глий, а, е. 1) Полегшій. 2) Слежавшійся.
Поле́гом, нар. Не спѣша. Люде бачили, що він гнав волів. Хазяїн полегом би гнав, а то підтюпцем: відомо, що хапані. Новомоск. у.
Полегти́, ля́жу, жеш, гл. = Полягти.
Поле́гчати, чаю, єш и поле́гшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться легче, стать легче. Хоч за три дні перед смертю полегшає. Заклади ручину та за пазушину, чи не полегшає моєму серденьку. Чуб. V. 420.
Полегча́ти, ча́ю, єш, сов. в. полегчи́ти, чу́, чи́ш и полегша́ти, ша́ю, єш, сов. в. полегши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облегчать, облегчить. Бричку нашу треба було полегчити від ваги. Г. Барв. 27.
Полегші́ння, ня, с. Облегченіе. Зробив полегшіння нашому краєві. О. 1862. V. 70.
Поледа́читися, чуся, чишся, гл. Полѣниться. Поледачився сам піти та послав дурного хлопця. Новомоск. у. (Залюб.).
Поледащі́ти, щіємо, єте, гл. Облѣниться, опуститься (о многихъ).
Поле́диця, ці, ж. = Ожеледиця. Вх. Зн. 43. Шух. I. 81, 179.
Поледі́вка, ки, ж. = Поледиця. Вх. Уг. 261.
Поледо́виця, ці, ж. = Поледиця. Вх. Уг. 249.
Полежа́й, жая, м. Лежебока. Будуть мені козаки прізвище прикладати, гречкосієм, полежаєм називати. Нп.
Полежа́к, ки, м. = Полежай. Жак-полежак. Ном. № 10875.
Полежа́ка, ки, об. Лежебока мужчина или женщина. Одна дочка у Івана та і та полежака. Мил. 76. Каша — мати наша, а борщ — полежака. Ном. № 12316.
Полежа́нь, ня, м. Бекасъ. Мнж. 189.
Поле́жати, жу, жиш, гл. Полежать. Хоч під лавою полежу та на хорошого поглежу. Ном. № 8491.
Полежа́ха, хи, ж. Лѣнтяйка, лежебока. Я не яка небудь полежаха. Зміев. у.
Полежі́й, жія́, м. = Полежай. Будуть мене пани й козаки на підпитку зневажати, полежієм, домотуром, гречкосієм узивати. Мет. 415.
Полекша́ти, полекши́ти, полекші́ння = Полегшати, полегшити, полегшіння. ЕЗ. V. 24.
Полементува́ти, ту́ю, єш, гл. Покричать, повопить.
Полени́чник, ка, м. Клубника (само растеніе). Ой є стежечка да маленькая — муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163.
По́ленько, ка, с. Ум. отъ поле.
Поле́статися, таюся, єшся, гл. Поплестись. Як би потепліло, — полесталась би я по доріжці, а то зіма отся ізнудила та ізсушила мене. Черн. Губ. Вѣд. 1853, стр. 61.
Полеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. Полетѣть. Полетів голуб та й сів у житі. Мет. 107.
По́лечко, ка, с. Ум. отъ поле.
Поли́ва, ви, ж. 1) Глазурь, мурава. Шух. I. 262, 264. 2) Глазированная, муравленная посуда. Повіз поливу аж у Чорноморію на продаж.
Полива́йка, ки, ж. Лейка для поливки. Лохв. и Нѣжин. у.
Полива́йчик, ка, м. Эпитетъ дождя: поливающій. Ой дощику поливайчику, поливай, поливай! Чуб. III. 166.
Полива́льник, ка, ж. Поливальщикъ. Лохв. у.
Полива́льниця, ці, ж. 1) Поливальщица. Лохв. у. 2) Лейка. Лохв. у. Херс.
Поли́ваний, а, е = Полив'яний. Поливана судина. Шух. I. 265.
Поли́ванка, ки, ж. Поливка, поливанье.
Полива́ти, ва́ю, єш, сов. в. поли́ти, ллю́, ллєш, гл. 1) Поливать, полить, оро-
