Порі́чки, чок, ж. мн. Красная смородина, Rhus rubrum L.
Порі́чківка, ки, м. Наливка, настойка на красной смородинѣ.
Порі́чковий, а, е. Принадлежащій красной смородинѣ, свойственный, относящійся къ ней.
Поріччя, чя, с. Прирѣчная мѣстность. Сумск. у.
Поркини́ці. См. Портяниці.
Поркли́ця, ці, ж. = Порплиця 1. Шух. I. 146.
Порну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) = Пірнути. Я на дно порну і сіти порву. Лукаш. 95. 2) Пырнуть, кольнуть. Він його як порне списом. ЗОЮР. I. 285.
Порня́ла, ли, ж. Трава, растущая на погірник'ѣ. Шух. I. 215.
Пороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Сдѣлать (во множествѣ). Понакладали гори скель, ніби так сам Господь їх поробив. Стор. МПр. 66. Поробили собі маленькі списи. ЗОЮР. I. 285. 2) Причинить болѣзнь злой волей или какимъ либо чародѣйскимъ дѣйствіемъ. Мил. 34.
Пороби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Поработать. 2) Сдѣлаться (во множествѣ). З тієї пари і поробляться легесенькі водяні пузирьки. Ком. II. 22.
Поробля́ти, ля́ю, єш, гл. Подѣлывать. А що поробляєте, куме? Черк. у.
Поро́бок, бка, м. = Уток. НВолын. у. МУЕ. III. 15. ЕЗ. V. 223.
Порови́й, а́, е́. Своевременный. Порові діти. Не порова дитина — ще б через місяць їй треба бути: хто-й-зна, чи й житиме. Черниг. г.
Поро́да, ди, ж. 1) Родъ, поколѣніе, фамилія. Се чоловік хорошої породи. Їх уся порода хороша. Нѣжин. у. 2) Разрѣшеніе отъ бремени. Угор. В три дні по породі на панське єй гнали. Гол. II. 699.
Породи́ти, джу́, диш, гл. Родить. Породила та удівонька хорошого сина. Нп.
Породи́тися, димося, дитеся, гл. Родиться. А вони ж із чого поплодились? І вони ж із мужиків породились. ЗОЮР. I. 162.
Породича́тися, ча́юся, єшся, гл. Вступить въ родство. Та ми ж породичалися: мій брат узяв її сестру. Харьк. у.
Породі́лля, породі́ля, лі, ж. Родильница. Мил. 21. ХС. VII. 432. Несе подарунок породіллі. Нѣжин. у.
Порожде́нниця, ці, ж. Родительница. Не єсть ти мені наймичка або челядниця, а єсть ти мені матінка-порожденниця. Чуб. V. 847.
Порожне́м, нар. Порожнемъ. Порожнем їхати. Зміев. у.
Порожни́к, ка, м. Мѣсто около дверей, гдѣ обыкновенно ставятъ метлу. Вх. Зн. 53.
Поро́жній, я, є. 1) Пустой, порожній. Порожня торба. 2) Пустой, напрасный, тщетный. Порожня надія твоя. Волч. у. 3) Поро́жня. Не беременная. Порожня годує (дитину) два годи. Мил. 30.
Порожнюва́ти, ню́ю, єш, гл. Пустовать. Хата цілу зіму порожнює.
Порожня́, ні, ж. Пустота, пустое мѣсто; мѣсто незасѣянное и непокрытое травой. Коли б у хлібові або на сіножаті, а то у порожні піймав та й штраф. НВолын. у. В порожні́. Съ пустыми руками, безъ груза, порожнемъ. Да просили прозьбою, прозьбою, щоб ми не довго гостили, не в порожні поприїздили. Мет. 188.
Поро́жнява, ви, ж. Пустота. І в серці порожняву почуєш. К. ПС. 50.
Порожня́к, ка́, м. 1) Извозчикъ съ пустымъ возомъ. Як що є порожняки, то може й довезуть. Полт. г. Порожняко́м. Порожнемъ, безъ клади. Ном. № 7132. Порожняком їде. Драг. 115. 2) Сортъ горшка. Вас. 181.
Порозбива́ти, ва́ю, єш, гл. То-же, что и розбити, но во множествѣ. Двері порозбивав. Мнж. 34. Порозбивали з горілкою бочки. ЗОЮР. I. 245. Він би й губи й зуби усім порозбивав. ЗОЮР. I. 95.
Порозбива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. То-же, что и розбитися, но во множествѣ.
Порозбіга́тися, га́ємося, єтеся, гл. Разбѣжаться (о многихъ). Порозбігались ік нечистій матері ляхи. К. ЧР. 114.
Порозбіра́ти, ра́ю, єш, гл. То-же, что и розібрати, но во множествѣ.
Порозбо́люватися, люємося, єтеся, гл. Разболѣться (во множествѣ).
Порозборо́нювати, нюю, єш, гл. Развести многихъ дерущихся.
Порозбо́рсувати, сую, єш, гл. Распутать (во множествѣ).
Порозбри́зкувати, кую, єш, гл. Разбрызгать (во множествѣ).
Порозбри́зкуватися, куємося, єтеся, гл. Разбрызгаться (во множествѣ).
Порозбрі́хувати, хую, єш, гл. Разболтать, разсказать всѣмъ (во множествѣ). Оті твої подруги такі, шо ти їм нічого не кажи, бо зараз порозбріхують. Харьк. у.
