Посвіт, ту, м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту. Гн. II. 241.
Посві́тач, ча, м. Подсвѣчникъ, приборъ для освѣщенія лучиной. НВолын. у.
Посвіти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Посвѣтить. Посвіти нам. Шевч. 29. Ті́лом посвіти́ти. Обнажить тѣло. Треба комусь спиною посвітити — кого-то будуть сѣчь. Ком. П. № 99. Во́лосом посвіти́ти. О замужней женщинѣ: побыть безъ головного убора. 2) Зажечь (свѣчи, лампы). Свічі посвітила. Мил. 220. 3) Освѣтить. Ой брат сестру проводив, а місяць дорогу посвітив. Мет. 228.
Посвіти́тися, тимося, титеся, гл. 1) Зажечься (во множествѣ). Мкр. Н. 25. Сами свічі посвітилися. Чуб. V. 837. 2) Зажечь огни. Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися. Харьк.
Посвої́тися, свою́ся, ї́шся, гл. Породниться. Ой кумцю, кумцю, посвоїмося, та й горілочки та й нап'ємося. Чуб. V. 412.
По́свят, ту, м. Жертва (на церковь). Любити ближнього як себе самого, се більше, ніж усі огняні жертви і посвяти. Єв. Мр. XII. 33.
Посвяти́ти, ся. См. Посвячувати, ся.
Посвятни́й, а́, е́. Праздничный. Одежа посвятна.
Посвя́тство, ва, с. Освященіе. Хотіла була сама у посвятство паски нести, та вже тепер молодицю припрохала. Лебед. у.
Посвяче́не, ного, с. Пасхальный хлѣбъ и прочія снѣди, освящаемыя на праздникъ пасхи. Один чоловік заколов порося к посвяченому. Грин. II. 334.
Посвячі́ння, ня, с. Освященіе. Левиц. I. 331. Це порося на посвячіння. НВолын. у.
Посвя́чувати, чую, єш, сов. в. посвяти́ти, чу́, тиш, гл. Посвящать, посвятить, освятить. Як будете посвячувати, посвятіть і моє. Чуб. V. 805. Посвятить хату. Рудч. Ск. I. 92.
Посвя́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. посвяти́тися, чу́ся, тишся, гл. Рукополагаться, рукоположиться, постригаться, постричься. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Ном. № 210. Піду я в манастир, там посвячуся, на тебе, мила, не подивлюся. Гол. I. 249.
Посвяще́ння, ня, с. = Посвячіння. Кв.
Посвя́щувати, щую, єш, гл. = Посвячувати. Позаторік посвячували церкву у нас. Каменец. у.
Посе́в, сла, м. = Посел. Послали посла аж под Варну, поймав же посев турчанина. Гол. I. 3.
Поседі́ння, ня, с. Сидѣніе, посиживаніе. Ум. Посиді́ннячко. Ой весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добре літечко… Молодим діткам — рученьки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннєчко. Чуб. III. 109.
Посе́діти, джу, диш, гл. = Посидіти. Я поседжу й сама в хаті. Чуб. II. 157.
Посе́л, сла́, м. 1) Посолъ. ЗОЮР. I. 163. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. Чуб. V. 1068. 2) — Перепі́єць 2. Валк. у. Ум. По́слонько. Чуб. V. 275.
Посели́ти, лю́, лиш, гл. Поселить. Купив маленький шматочок з хаткою і поселив їх. Г. Барв. 544.
Посели́тися, лю́ся, лишся, гл. Поселиться. Чого Еней приплив к латину і біля Тибра поселивсь. Котл. Ен. Поселились у його під піччю злидні. Чуб. II. 393.
Посе́лок, лка, м. Поселокъ. Слобід ще не було так багато як тепер, а так було — де не де поселок. Драг. 417.
Посе́льський, а, е. Посольскій. К. Бай. 21.
Посе́льство, ва, с. Посольство.
Посеме́йка, ки, ж. Семейка. МВ. III. 138.
Посеме́йство, ва, с. Семейство. Переїхали у сей замок на життя з своїм посемейством. Стор. МПр. 64.
Посе́рдити, джу, диш, гл. Поссорить. Посердив не одну сем'ю з другою. Левиц. I. 170.
Посе́рдитися, джуся, дишся, гл. 1) Посердиться. 2) Поссориться. ЗОЮР. II. 49. Розділивши батьківське добро, обидві сестри посердились. Левиц. Пов. 87.
Посере́д, нар. Среди. Дивиться, посеред моря горить огонь. Рудч. Ск. I. 109. Дівчино моя, ти ж моя мати, дай мені вечеряти хоч посеред хати. Нп.
Посере́дині нар. Посреди. А щоб мене до вечора посередині хати побачила. Ном. № 6763. Роздерлась завіса церковня посередині. Єв. Л. XXIII. 45.
Посере́дник, ка, м. Мировой посредникъ. Мир. ХРВ. 263. Посередник обходиться з крепаками до-ладу. О. 1862. IX. 123.
Посере́дній, я, є. Срединный.
Посе́сія, сії, ж. Аренда, арендное владѣніе. Зберемо грошенят, візьмемо посесію або купимо хутір. Левиц. I. 201.
