Посе́сор, ра, м. Арендаторъ. Тоді було даси два рублі чиншу посесорові та одбудеш дванадцять день шарварку. ЗОЮР. I. 143.
Посе́стра, ри, ж. Названная сестра; подруга, пріятельница, возлюбленная. Кобись такий до роботи, який до посестри. Гол. IV. 487.
Посе́стратися, раюся, єшся, гл. Сдѣлаться названными сестрами. Драг. 301. Вони собі посестрались. Черк. у.
Посе́стрина, ни, ж. = Посестра. Прибули й посестрини дружечками. О. 1862. VIII. 24.
Посе́стриця, ці, ж. = Посестра. Якусь собі, бировику, посестрицю вибрав? Гол. IV. 502.
Поси́вілий, а, е. Посѣдѣвшій. Ціле руно посивілого волосся на голові. Мир. Пов. I. 115.
Поси́віти, вію, єш, гл. Посѣдѣть. І голова посивіє. Ном. № 5637.
Посиде́ньки, ків, м. мн. Посиживаніе, сидѣніе. Въ выраженіи: на посиде́ньки піти́, ви́йти. Отправиться посидѣть, побыть — въ гостяхъ, на улицѣ. Повиходили селяне й батько Настусин на посиденьки на майдан. Г. Барв. 456. Походе́ньки та посиде́ньки справля́є. Ничего не дѣлаетъ, лѣнтяйничаетъ. Левиц. КС. 66.
Посиджі́нє, ня, с. Сидѣніе, бодрствованіе при покойникѣ. Вх. Зн. 53.
Посиді́льниця, ці, ж. Лѣнтяйка, сидящая безъ дѣла. Чого сидиш, посидільнице? Чому не стаєш до діла, неробітнице? Св. Л. 256.
Поси́діти, джу, диш, гл. Посидѣть. Посиділа я в них та й додому беруся. МВ. II. 24.
Посидко́вий, а, е. —ва ха́та. Обычная хата гуцула, въ которой онъ живетъ съ семьей, — называется такъ въ противоположность зимней хатѣ на отдаленныхъ сѣнокосныхъ угодьяхъ, которая называется зима́рка. Шух. I. 111.
Посидя́щий, а, е. Усидчивый. Рк. Левиц.
Поси́зіти, зію, єш, гл. Посизѣть. Тим часом чорна хмара посизіла і побіліла. ЗОЮР. II. 40.
Посила́ння, ня, с. Посыланіе. Грин. III. 41.
Посила́ти, ла́ю, єш, гл. сов. в. післа́ти и посла́ти, шлю, шле́ш, гл. 1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. I. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Пошли, Боже, з неба чого нам треба. Ном. № 147. 2) Двигать, двинуть (рукою, ногою). Став він крадькома до хліба руку посилати. Мир. ХРВ. 33. Посилає вперед нога за ногою. Мир. ХРВ. 30. 3) — покло́н. Кланяться, поклониться. У світлицю ввійшов, — низький поклон послав. АД. II. 5.
Посила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. післа́тися и посла́тися, шлю́ся, шле́шся, гл. 1) Посылаться, послаться, быть посланнымъ. 2) — ким. Только сов. в. Посылать кого. Чи післатись за чим, чи що треба кому, то ким, як не ретором? Св. Л. 227. Вміла сь, мати, дочкою сь посилати. Грин. III. 510 3) Свататься, посылать сватовъ. Послався до неї, вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. Посилався до дівчини та не сподобався, посилався цілий год хотів її взяти, — нагодила дідча мати товариша в хаті. Гол. I. 252. 4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти. Посл.
Поси́лити, лю, лиш, гл. Подкрѣпить.
Поси́литися, люся, лишся, гл. Подкрѣпиться.
Поси́літи, лію, єш, гл. Осилить, быть въ состояніи. Г. Барв. 428.
По́силка, ки, ж. Посыланіе, посылка. О. 1862. IV. Рус. вес. 1.
Посилкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Помогать, поддерживать. В дочасних потребах посилкувати буду. 2) Кормить, накармливать. Гн. I. 174.
Посилкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Употребить усиліе. Посилкувались та й зробили. Черк. у. Не посилкується ні мало, щоб так палати перестало і щоб оцей пожар погас. Котл. Ен. II. 32.
Поси́лля, ля, с. Въ выраженіи: як поси́лля. По мѣрѣ силъ. Так роби, як посилля. Лубен. у.
Поси́лок, лку, м. Усиліе. Турн з серця скреготав зубами, що в кріпості всі ні гугу; а стін не розіб'єш лобами, з посилку гнися хоть в дугу. Котл. Ен. V. 33.
Посильня́ти, ня́ю, єш, гл. Укрѣплять. Невидима Божа сила його посилняє. Гол. III. 259.
Посиля́ти, ля́ю, єш, гл. Нанизывать. На ремінь ясні кільця посиляють. Млак. 8.
Поси́нілий, а, е. Посинѣвшій. Посинілі руки. Мир. Пов. I. 158 б.
Посини́ти, ню́, ни́ш, гл. Посинить.
