Поси́ніти, нію, єш, гл. Посинѣть. Посинів, як той пуп. Ном. № 654.
Посипа́ння, ня, с. Посыпаніе.
Посипа́ти, па́ю, єш, сов. в. поси́пати, плю, плеш, гл. 1) Посыпа́ть, посыпать. 2) Насыпа́ть, насыпать. Ой дай, доню, принадоньку, нехай привикає (голуб). Посип пшонця по колінця, водиці по крильця. Чуб. V. 69.
Поси́патися, плюся, плєшся, гл. Посыпаться. Чорт як свиснув, то аж листя посипалось. Рудч. Ск. I. 68.
Посипону́ти, ну́, не́ш, гл. Сыпнуть. Він як посипоне просом — і його засипав. Рудч. Ск. I. 38.
По́сирий, а, е. Сыроватый. Лебед. у.
Посироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить. Мил. 200. Драг. 179. Маленькії дітки та й посиротила. Чуб. V. 710.
Посироті́ти, ті́ємо, єте, гл. Осиротѣть (о многихъ). Г. Барв. 172. Я молода завдовіла, діти мої посиротіли. Чуб. V. 806. Завсіда ми з худобою були, а тепер оце посиротіли. Драг. 143.
Посиса́ти, са́ю, єш, гл. Сосать, высасывать. Кров посисати. Шух. I. 39.
Поси́тчати, чаю, єш, гл. Потолстѣть, пожирнѣть.
Посиха́ти, ха́ю, єш, гл. Высыхать, засыхать. Грин. III. 297. Ой у степу на долині трава посихає. Чуб. V. 220.
Посича́ти, чу́, чи́ш, гл. О змѣѣ: пошипѣть.
По́сі, нар. До этого мѣста. Бунтує народ, навчаючи на всій Юдеї, почавши від Галилеї аж посі. Єв. Л. XXIII. 5.
Посі́в, ву, м. Посѣвъ, сѣвъ. Із вороха осталось панові мішечків з п'ять, — тільки шо на посів. Грин. II. 70. В кого нема на посів, то (тому) й своїм засіє. Стор. II. 40.
Посіва́льник, ка, м. Посыпающій зерномъ въ день новаго года. О. 1861. XI. Св. 65.
Посіва́ти, ва́ю, єш, гл. Утромъ на новый годъ ходить по домамъ, набравъ зерна въ рукавицу, и посыпать этимъ зерномъ въ жилищахъ съ пожеланіемъ урожая. О. 1861. XI. Св. 65. Сіє, посіває…, стиха промовляє: „Роди, Боже, пшеницю як лаву“. АД. I. 80.
Посівері́ти, рію, єш, гл. = Пошерхнути. Бач, як губи посіверіли.
Посі́вкатися, каюся, єшся, гл. О матеріи: сдѣлаться рѣдкой, подобной кисеѣ. Уже вона (спідниця) і так посівкалась, а як почну у буддень носить, дак і роспадеться зовсім.
Посівни́й, а́, е́. Посѣвный. Посівне́. Всякое зерно, которое сѣется. Там усе посівне роде добре. Волч. у.
I. Посіда́ти, да́ємо, єте, гл. 1) Сѣсть (о многихъ). Посідали з Ісусом і ученики Його. Єв. Мр. II. 15. Уся громада посідала. Гліб. 51.
II. Посіда́ти, да́ю, єш, сов. в. посі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. КС. 1882. III. 612. Палій посів того лицера, зв'язав його віжками. Драг. 201. 2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Грин. I. 287. Думав худобу Хрущеву посісти. Мир. ХРВ. 54.
Посіда́тися, да́юся, єшся, гл. Треснуть въ нѣсколькихъ мѣстахъ. Уже посівсь мій горщик. Корові вим'я посідався. ЕЗ. V. 256.
По́сідки, док, ж. = Посиденьки. Піти́ на по́сідки. Пойти посидѣть къ кому. Пішла жінка на посідки, а діти дома були. Каменец. у.
Посідла́ти, ла́ю, єш, гл. Осѣдлать (многихъ). Уже козаки коней посідлали і посідлали, і поїхали. Чуб. Посідлайте коні воронії. АД. I. 124. У нас коники посідлані стояли. Мил. Св. 42.
Посі́кти, січу́, че́ш, гл. Посѣчь, порубить. Драг. 177. Той меч-самосіч і посік його на маленькі шматочки. Рудч. Ск. I. 127.
Посі́ктися, січу́ся, че́шся, гл. Посѣчься. Мої довгі коси посічуться. Шевч. 330.
Посі́лля, ля, с. Усадьба. Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось. Борз. у.
Посіме́йство, ва, с. = Посемейство. Мнж. 72. Драг. 14.
Посім'яни́н, на, м. Членъ семьи. МВ. (О. 1862. III. 40).
Посіпа́ка, ки, м. = Сіпака. ЕЗ. V. 32.
Посірі́ти, рі́ю, єш, гл. Сдѣлаться сѣрымъ. Таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пір'я посіріло. Греб. 363.
Посіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Помазать (стѣну, напр.) въ первый разъ полубѣлой глиной по сѣрой. Чого ж воно не біліє стіна? Адже ви побілували її сьогодні? — Та ні, ми не білували, ми тілько посіркували. Новомоск. у.
Посі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) = I Посідати. Грин. III. 396, 429. Уже ж наші воро-
