Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Свіжий вітрець швидко обсушив сльози молодої. Левиц. I. 187.

Обсу́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. обсуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Обсушиваться, обсушиться. Запрошує його в хату обсушиться і спочить. Стор. I. 73. ХС. II. 192.

Обськава́ти, ва́ю, єш, сов. в. обіська́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Находить, найти. Грин. III. 449. 2) Искать, поискать въ головѣ. Хто ж їм буде головочки обськавати? Мил. 222. Хто ж мені обіськає мою головочку. Грин. III. 690.

О́бсяг, гу, м. Объемъ. Желех.

Обсяга́ти, га́ю, єш, гл. Охватывать. Желех.

Обтава́ти, таю́, єш, сов. в. обта́ти, та́ну, неш, гл. Обтаивать, обтаять. І став він обставать, аж пара з шерсті йде. Греб. 385.

Обтала́патися, паюся, єшся, гл. = Заталапатися. Брацл. у.

Обтаритися, рюся, ришся, гл. Вываляться, испачкаться въ грязи. Кінь обшарився в болоті. Вх. Зн. 42.

Обтекти́. См. Обтікати.

Обте́рти, ся. См. Обтирати, ся.

Обтеса́ти, ся. См. Обтісувати, ся.

Обтика́ти, каю, єш, сов. в. обти́кати, чу, чеш, гл. Обтыкать, обтыкать. І барвінком обплете і руточкою обтиче. Чуб. III. 450. Обтикала всю голову квітками.

Обтика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. обти́катися, чуся, чешся, гл. Обтыка́ть, обты́кать себя; украсить себѣ голову цвѣтами. Взяв наламав колюхів, обтикався та й сидить. Рудч. Ск. I. 159. Та нарвала хвіялочок та й обтикалася. Чуб. V. 101.

Обтика́ти, на́ю, єш, сов. в. обтя́ти, обітну́, неш, гл. Обрѣзывать, обрѣзать, обсѣкать, обсѣчь. Обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали. Стор. М. Пр. 70. Мечами гілля обтинали. Не їдному молодцеві кучерики обтяла. Чуб. V. 1000.

Обти́нач, ча, м. Кузнечный ножъ для обсѣканіяія копытъ, обсѣчка.

Обтира́ти, ра́ю, єш, сов. в. обіте́рти, обітру́, реш, гл. Отирать, отереть. Ісус почав обтирати ноги рушником. Єв. І. XIII. 5. Ой обтерла чорні очі й брови як шнурочок. Чуб. V. 309. Обітре рукавом. Левиц. I. 107.

Обтира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. обіте́ртися, обітру́ся, решся, гл. Отираться, отереться, утереться.

О́бтік, току, м. Островъ, небольшая часть земли временно окруженная водою.

Обтіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. обтекти́, течу́, че́ш, гл. 1) Обтекать, обтечь. Смотрич обтікає город кругом. Св. Л. 213. 2) Обнимать, обнять. Шух. I. 74.

Обті́пати. См. Обтіпувати.

Обтіпувати, пую, єш, сов. в. обтіпати, паю, єш, гл. Обтрепывать, обтрепать. Шматок засмальцьованого папіру з обтіпаними краями. Мир. ХРВ. 13.

Обті́сувати, сую, єш, сов. в. обтеса́ти, шу́, шеш, гл. Обтесывать, обтесать.

Обті́суватися, суюся, єшся, сов. в. обтеса́тися, шу́ся, шешся, гл. Обтесываться, обтесаться.

Обтовкти́, вчу́, че́ш, гл. Обтолочь.

Обтопи́тися, плю́ся, пишся, гл. Окончить топку.

Обтопта́ти, пчу́, чеш, гл. Обтоптать.

Обтопта́тися, пчу́ся, чешся, гл. За дорогу припала пилом, обносилась, обтопталась. Г. Барв. 241.

Обто́рганий, а, е. Обтрепанный. Вх. Уг. 255.

Обточи́ти. См. Обточувати.

Обто́чувати, чую, єш, сов. в. обточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Обтачивать, обточить. Токарь обточив ніжку. 2) Очистить на решетѣ. Обточи жито, бо з горошком. 3) = Оточи́ти. Рейментарь вколо Луг обточив. Гол. I. 16.

Обтрі́пати. См. Обтріпувати.

Обтрі́пувати, пую, єш, сов. в. обтрі́пати, па́ю, єш, гл. Отряхивать, отряхнуть.

Обтрощи́ти, щу́, щи́ш, гл. Обломать, поломать. Коли зирк, аж тільки один мотузок теліпається біля пояса. Мабуть як задивився на ведмедів, бісові циганчата і бублики обтрощили. Стор. I. 102.

Обтруси́ти, ся. См. Обтрушувати, ся.

Обтру́шувати, шую, єш, сов. в. обтруси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Отряхивать, отряхнуть, отрясти, стряхнуть. А я хлопців не просила, сама терен обтрусила. Чуб. V. 545. Обтрусіть і порох із під ніг ваших. Єв. Мр. VI. 11. 2) Обсыпа́ть, обсы́пать. Обтрусив табакою сорочку.

Обтру́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. обтруси́тися, шу́ся, сишся, гл. Отряхиваться, отряхнуться. Та й піймав кицю за ухо та й витяг на сухо (з води): оттут, кицю, обсушись, оттут, кицю, обтрусись. ХС. II. 192.

Обтужи́ти, жу́, жиш, гл. Оплакать съ