причитаніями. Оплакала того парня, оплакала, обтужила. Чуб. V. 268. Обтужила мертвого. Константиногр. у.
Обтули́ти. См. Обтулювати.
Обту́лювати, люю, єш, сов. в. обтули́ти, лю́, лиш, гл. Плотно окутывать, окутать.
Обтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. обтягти́, гну́, неш, гл. Обтягивать, обтянуть.
О́бтяж, нар. Тяжеловато. Снопів наклав обтяж, насилу вивіз на гору.
Обтяжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. обтяжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Отягощать, обременять, обременить.
О́бтяжний, а, е. Тяжелый, довольно тяжелый. Вх. Уг. 225.
О́бтяжно, нар. = Обтяж.
Обтя́ти. См. Обтинати.
Обува́ння, ня, с. Надѣваніе обуви, обуваніе. Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуванням, то одяганням надолужу. Ном. № 10851. Ум. Обува́ннячко.
Обува́ти, ва́ю, єш, сов. в. обу́ти, бу́ю, єш, гл. Надѣвать, надѣть обувь, обувать, обуть. Червоні чоботи обула. Котл. Ен. Він мене обував.
Обува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. обу́тися, обу́юся, єшся, гл. Надѣвать, надѣть на себя обувь, обуваться, обуться.
Обу́в'я, в'я, с. Обувь. Не достоєн я розв'язати ремінь обув'я його. Єв. М. I. 7.
Обуди́ти, ся. См. Обужати, ся.
Обужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. обуди́ти, джу́, диш, гл. Будить, разбудить. МВ. (О. 1862. I. 97). Той ще спить. Він обужає його. Чуб. II. 188. Челядку обудити. Гол. I. 84.
Обужа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. обуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Просыпаться, проснуться, пробудиться.
Обу́за, зи, ж. Толпа. Бач якою обузою дітвора суне. Кобел. у.
Обу́рити, ся. См. Обурювати, ся.
Обуртува́ти, ту́ю, єш, гл. Напасть со всѣхъ сторонъ. Як несла я кішку в мішку, — трохи не обуртували собаки: як кавкнула, а собаки як за мною!… Черниг. у.
Обу́рювати, рюю, єш, сов. в. обу́рити, рю, риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: ттахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе.
Обу́рюватися, рююся, єшся, сов. в. обу́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Обрушиваться, обрушиться, повалиться. Упала криша, так і засипало сіни… столя обурилась. О. 1862. VIII. 10. 2) Возмутиться, вознегодовать.
Обу́ти, ся. См. Обувати, ся.
Обу́тритися, риться, гл. безгл. = Обутріти. До снідання, сказать, тоді ще не дійшло, а вже обутрилось добре — зовсім був уже ранок. Новомоск. у. Тоді вже зовсім обутрилось, сонечно вже зійшло. Александров. у.
Обу́тріти, рить, гл. безл. Наступить утру. Вже сонце обутріло. Борз. у.
Обуття́, тя́, с. Обувь.
Обу́х, ха, м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — См. Ґельґів, топірець. Шух. I. 175, 289. Мов собаку уб'ють обухом. Шевч. Ум. Обу́шок.
Обуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. обучи́ти, чу́, чиш, гл. Обучать, обучить.
Обуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. обучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Обучаться, обучиться. МВ. (О. 1862. III. 35). ''Ддав у бурсу в Київ обучатись. Шевч.
Обу́шник, ка, м. Кузнечный молотъ.
Обу́шок, шка, м. 1) Ум. отъ обух. 2) Чеканъ. Став (козак) з під опанчини рогожової, з під поясини хмелової щирозлотний обушок виймати. Мет. 379. Золотий обушок усякі двері одчинить. Ном.
Обханю́чити. См. Обханючувати.
Обханю́чувати и обхаю́чувати, чую, єш, сов. в. обханю́чити и обхаю́чити, чу, чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Рудч. Ск. II. 56. Яблуня каже: „обхаюч мене“. Рудч. Ск. II. 55.
Обхарчува́тися, чу́юся, єшся, гл. Привыкнуть къ харчамъ. Обхарчувались салдати у нас: десять год простояли. Константиногр. у.
Обхвати́ти. См. Обхватувати.
Обхва́тувати, тую, єш, сов. в. обхвати́ти, чу́, тиш, гл. Обхватывать, обхватить. Тонкого полотна сорочка так і обхватує пишне стегно. Стор. I. 208.
Обхвірува́тися, ру́юся, єшся, гл. Обходиться. У нас дуже мало хліба, не знаємо як їм обхвіруватися. Борз. у.
Обхисти́ти, щу́, сти́ш, гл. Огородить. У мене двір нічим не обхищений. Волч. у.
