Посо́л, сла, м. 1) = Посел. 2) Депутата парламента, сейма. Желех.
Посоли́ти, лю́, лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила. Чуб. V. 1165.
Посові́ти, ві́ю, єш, гл. О глазахъ: посоловѣть, потускнѣть. Чи посоловіли в мене очі? Грин. II. 241. Не відмагається від другої (чарки)… очиці посоловіли… защебетала наша Оксана. Кв.
Посолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Подсластить. Випили вони чай, а хазяйка так дякує купцеві, так дякує: хоч у душі, каже, посолодило. Грин. I. 114.
Посолоді́ти, ді́ю, єш, гл. Сдѣлаться сладкимъ. Посолоділо таки, а чи багато сахарцю укинув.
По́солодкий, а, е. Сладковатый. Міус. окр.
По́солодко, нар. Сладковато.
Посоло́дшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться слаже. Запіканка посолодшала. Стор. II. 221.
Посолоні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться болѣе соленымъ. Посолонів борщ. Константиногр. у.
Посолонцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Съѣсть соленаго. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121.
Посо́льський, а, е. 1) = Посельський. Бо я посольських справ не розумію. К. МБ. II. 121. 2) Депутатскій. Желех.
Посо́льство, ва, с. Обязанности и достоинство депутата въ парламентѣ, сеймѣ. Желех.
Посопти́, плю́, пе́ш, гл. Посопѣть.
Посоро́матися, маюся, єшся, гл. = Посоромитися.
Посороми́ти, млю́, ми́ш, гл. Посрамить. Народній дух з занепаду підняти, гасителів його посоромити. К. Бай. 7.
Посоро́митися, млюся, мишся, гл. Постыдиться. Глянь на Бога та посоромся людей. Ном. № 2950.
По́соромно, нар. Совѣстно, стыдно.
Посортува́ти, ту́ю, єш, гл. Разсортировать.
Посотникува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть сотникомъ.
Посо́хляний, а, е. Высохшій. Посохляна трава. НВолын. у.
Посо́х(ну)ти, ну, неш, гл. Высохнуть. Земля посохла була — от він її змочив. Полт. Инше насіння, посходивши, посохло. Єв. Л. VIII. 5.
Посохтува́ти, ту́ю, єш, гл. Поспѣшить. Вх. Зн. 65.
Поспаси́біти, блю, биш, гл. Сказать спасибо, поблагодарить. Мені люде поспасибіли та й годі. Павлогр. у. (Лобод.).
Поспада́ти, да́ємо, єте, гл. То-же, что и спа́сти, но во множествѣ. Ото поспадали всі дванадцять замків. Драг. 83.
Поспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. Поспать. Грин. III. 262. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Посл.
Поспа́тися, спимо́ся, спите́ся, гл. Заснуть (о многихъ). Вони слухали, слухали й трохи не поспались. Левиц. Пов. 141.
Поспа́шувати, шую, єш, гл. О травѣ, хлѣбѣ, находящихся на корню: дать скотинѣ ихъ выпасти. Коли жито чи пшениця дуже ростуть з осени, то щоб не пішло в стрілки, то треба пускати скотину по йому пастись — поспашувати.
Поспе́катися, каюся, єшся, гл. Избавиться отъ чего. Хотів би сі поспекати, відьвернути відь себе сліпоту. ЕЗ. V. 84.
Поспива́ти, ва́ю, єш, гл. Надпить. Кішка глечики поспивала. Харьк. г.
Поспива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. — з чо́го. Растратить, пьянствуя, что. П'ють, поки й з батьківщини поспиваються. Г. Барв. 261.
По́спит, ту, м. 1) Спросъ. Без поспиту, що хочеш, те і рвеш. КС. 1882. XI. 399. 2) Проба, опытъ. Нащо нам той Дін? Буде з тебе поспиту, що набрався по світах, пора своїм кошем осістись. Г. Барв. 181.
Поспита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати. Чуб. V. 1153. 2) = Покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий. Черниг. у. 3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується. О. 1861. X. 36.
Поспита́тися, та́юся, єшся, гл. Спросить, спроситься.
Поспиха́ти, ха́ю, єш, гл. Спихнуть (многихъ). Я вас із неба поспихаю. Котл. Ен.
По́спів, ву, м. 1) Пѣніе, напѣвъ. 2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.
I. Поспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. поспі́ти, пі́ю, єш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Поспіють яблука. ЗОЮР. I. 310. Козакова пшениця поспіла. Мет. 28. 2) Успѣвать, успѣть. Поспієш з козами на торг. Ном. № 5563. Ой умер син у неділю вранці, нелюба невістка в обідню годину, та й не поспіла в одну домовину. Чуб. V. 714. 3) = Постигати, постигнути 3. Ні кадила, ні світила, — отак мене смерть поспіла. Грин. III. 144.
