II. Поспіва́ти, ва́ю, єш, гл. Попѣть. Їм хотілось і побігати, і поспівати. Левиц. Пов. 135.
Поспі́в'я, в'я, с. Пѣніе, пѣснопѣнія. Святе поспів'я. Мир. Пов. II. 59.
I. По́спіл, нар. = Поспіль. Дарма що стара, а ще б поспіл билася з чоловіком. НВолын. у. Поспіл три тиждні роблять. О. 1862. V. 111.
II. Поспі́л, по́лу, м. Въ выраженіи: у поспо́лі. Совмѣстно. Вона найняла собі хатину в посполі. Св. Л. 245.
Поспілий, а, е. Зрѣлый. Не старе мре, а поспіле. Ном. № 7262.
По́спіль, нар. 1) Подрядъ; непрерывно. У мене було семеро дочок поспіль. Славяносерб. у. Поспіль два роки. НВолын. у. Дощі поспіль ідуть. Було мене Отченашу вчить, Богородиці, так було поспіль і прокажу, не мину й слова. Г. Барв. 356. 2) Вмѣстѣ, вообще. Бувай же здоров, пане господарю! з своєю милою господинкою, зо всею поспіль челядочкою. Гол. IV. 29.
Поспі́льство, ва, с. Простой народъ, чернь. К. ЧР. 71. Допекли (ляхи) козакам і поспільству. К. ЧР. 39.
Поспі́нути, ну, неш, гл. = Поспіти. На обід саме поспінеш. Мир. Пов. I. 112.
Поспіра́тися, ра́ємося, єтеся, гл. Опереться (о многихъ). Деякі поспірались на тин і лузали насіння. Левиц. Пов. 186.
Поспі́ти. См. Поспівати.
По́спіх, ху, м. 1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для поспіху по чарці. НВолын. у. По́спіхом. Поспѣшно. 2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40.
Поспіша́ти, ша́ю, єш, сов. в. поспіши́ти, шу́, ши́ш, гл. Спѣшить, поспѣшить, торопиться, поторопиться. Швидче додому поспішає. Рудч. Ск. I. 137. Ой не копай, козаченьку, зілля, та поспішай до дівчини на весілля. Чуб. V. 366.
Поспіша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. поспіши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. = Поспішати, поспішити. А по воду йде, потішається. Чуб. V. 700. Поспішається з козами на торг. Ном. № 7739. Поспішився козаченько той періг із'їсти. Чуб. V. 436.
Поспішни́й, а́, е́. Торопливый. Поспішних чорт хапає. Ном. № 13733. Ум. Поспішне́нький.
Поспішно нар. Поспѣшно. КС. 1882. XII. 514. Ідуть, щоб побідить поспішно, або щоб трупом полягти. Котл. Ен. Ум. Поспішне́нько.
Поспліта́ти, та́ю, єш, гл. Сплесть вмѣстѣ. Під високими дубами притулилась тонка ліщина, посплітавши свої верхи. Левиц. I. 347.
Поспліта́тися, та́юся, єшся, гл. Сплестись, переплестись. Королів цвіт посплітався з крученими паничами. Харьк.
Посповня́ти, ня́ю, єш, гл. Наполнить. Кубочки посповняла. Мил. 220.
Посповня́тися, ня́ємося, єтеся, гл. 1) Наполниться (во множествѣ). 2) Сдѣлаться полнымъ (во множествѣ). Ви, ягідки, посповняйтеся. Грин. III. 497.
Посполи́тий, а, е. 1) Простой, простонародный. 2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198.
Посполи́тися, лю́ся, лишся, гл. Сойтись, вступить въ дружескія отношенія. З ним трудно посполитись. НВолын. у.
Посполи́ця, ці, ж. Сплошная недѣля. Угор.
Поспо́лу, нар. Вмѣстѣ, разомъ. ЕЗ. V. 207. Довго вони плакали й горювали удвох посполу. Полт. у. На добридень тобі, тату, і тобі, мамо, вам, діди, і вам, баби, вам, братіки і сестриці, і всім посполу, і Богу святому. Кобел. у. Бувайте здорові, з неділею! — Спасибі, посполу з вами. Каменец. у.
Поспо́льний, а, е. Безпостный, когда нѣтъ поста. Угор.
Поспо́льство, ва, с. = Поспільство.
Поспонува́ти, ну́ю, єш, гл. Ругать, поносить. Вх. Зн. 54.
Поспорожня́ти, ня́ю, єш, гл. Опорожнить (во множествѣ). Барилечки поспорожняєм. Грин. III. 430. Підождіть, поспорожняю діжки, дак і вам одну дам.
Поспорожня́тися, ня́ємося, єтеся, гл. Опорожниться (во множествѣ). Ой, скоро вже наші кошелі поспорожняються, — тижнів зо два доведеться хліб купувати, поки до нового. Екатериносл. у.
Поспособі́йка, ки, ж. Карнизъ изъ досокъ подъ стріхою. НВолын. у.
Поспотика́тися, ка́юся, єшся, гл. Поспотыкаться нѣкоторое время.
Посправля́ти, ля́ю, єш, гл. То-же, что и сора́вити, но во множествѣ. Посправляв собі й дітям одежу. Драг. 149. По три, по два стариї кайдани посправляв. Макс.
Поспро́дувати, дую, єш, гл. Распродать. Зараз поспродував усе. Драг. 183.
