Книжки німецькі так як справжні німці почитували. К. (О. 1861. II. 232). Почитували в церкві, що війна буде. Константиногр. у. А батюшка почитує да все кадить… по церкві. Г. Барв. 254.
Почища́ти, ща́ю, єш, гл. Бить, колотить. Мнж. 61. Взяла ломаку… давай її баба тим патиром почищати. Мнж. 140.
По́чіпка, ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. Чуб. VII. 386. У неї нога не сходить із почіпки. Г. Барв. 436. Сі́сти на по́чіпки, сиді́ти на по́чіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ. Каменец. у.
Почка́ти, ка́ю, єш, гл. = Почекати. Почкай, дядьку! Чуб. II. 29. Чекай, я щось тобі скажу! — Вона почкала. Чуб. II. 68. Почкай, милий, годинку, почкай, милий, другую. Гол. I. 315.
По́чки, чо́к, ж. мн. 1) Внутренности (тѣла). Вх. Зн. 54. ЕЗ. V. 44. 2) Зернышки тыквы. Шух. I. 142.
Почмані́ти, ні́ємо, єте, гл. Одурѣть (о многихъ).
Почми́хати, хаю, єш, гл. Нѣкоторое время чми́хати. Подивилась, почмихала… сказано, знахарка: зараз почула щось непевне. ЗОЮР. II. 34.
Почо́вгати, гаю, єш, гл. Пошаркать, потереть (ногами).
Почо́вгатися, гаюся, єшся, гл. Потереться. Почовгались чоботи. Черном.
Почоло́мкатися, каюся, єшся, гл. 1) Облобызаться. 2) Подать руки другъ другу въ знакъ привѣтствія. Рк. Левиц.
Почорни́ти, ню́, ниш, гл. Почернить.
Почорні́лий, а, е. Почернѣвшій. Почорнілий сніг береться водою. Мир. Пов. II. 41. Почорнілий дах.
Почорні́ти, ні́ю, єш, гл. Почернѣть. Червона калино, чого почорніла? Мет. 93.
По́чорнявий, а, е. Черноватый, смугловатый. Вх. Лем. 455.
Почорті́ти, ті́ємо, єте, гл. Развратиться. Почортіли, забули Бога. Сим. 141.
По́чта, ти и пр. = Пошта и пр.
Почти́вий, а, е. Почтенный.
Почубе́ньки, ків, мн. Трепаніе за волосы. Почубе́ньків да́ти. Оттрепать за волосы. Ном. № 3854.
Почу́бити, блю, биш, гл. Выдрать за волосы.
Почу́битися, блюся, бишся, гл. Дать потасовку другъ другу. Підпиті ґазди нераз добре почубилися. МУЕ. III. 58.
Почува́ння, ня, с. Чувствованіе, чувство.
Почува́ти, ва́ю, єш, сов. в. почу́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. I. 41. Почувши ж, що в огні спеклась, сказав: „Нехай їй вічне царство!“ Котл. Ен. II. 5. 2) Чувствовать, почувствовать. Почув тепло козак. Греб. 376. Бий його дужче, щоб почув. Харьк. г. 3) Чуять, почуять. Почула душа, що смерть за плечима. Ком. Пр. № 1109. Ми весну почуєм та вп'ять помандруєм. Грин. III. 562.
Почува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. почу́тися, чу́юся, єшся, гл. 1) Слышаться, послышаться. Почулось з парку: „Ловіть, держіть!“ Стор. МПр. 82. 2) Чувствовать, почувствовать. Так глянула на Масю, немов почувалась старшою за ню. Св. Л. 80. Почуваюся на силу. К. ПС. 15. Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся. К. ЧР. 38. 3) Только сов. в. Почувствовать младенца во чревѣ. Н Волын. г. Я вже почулась.
Почу́д, ду, м. Удивленіе, диво. Сон дивен, барзо дивен, на почуд. АД. I. 209.
Почудува́ння, ня, с. Удивленіе. Вх. Уг. 262.
Почудува́ти, ду́ю, єш, гл. Пошутить, пошалить. Сим. 214. Почудувать захочеться. Сим. 212.
Почудува́тися, ду́юся, єшся, гл. Подивиться, поудивляться нѣкоторое время.
Почужа́тися, жа́юся, єшся, гл. Сдѣлаться чужимъ другъ другу. Вони кревні, та почужались. НВолын.
Почужи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. = Почужатися. Желех.
Почу́кати, каю, єш, гл. Позабавить дитя, подбрасывая его на рукѣ.
Почумакува́ти, ку́ю, єш, гл. Позаниматься чумачествомъ.
Почумані́ти, ні́ємо, єте, гл. Одурѣть, потерять сознаніе (о многихъ).
Почурі́ти, рю́, ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові. Федьк.
Почуру́кати, каю, єш, гл. Поговорить? Піду лиш я ще до козаків та дещо з ними почурукаю. О. 1881. XI. Кух. 10.
Почу́стрити, рю, риш, гл. Побить, поколотить. Як почустриш єю (тройчаткою) невгомонну шляхту років з двадцять, то де той глузд у їх подінеться. Стор. МПр. 46.
Почу́ти, ся. См. Почувати, ся.
