По́чутка, ки, ж. Слухъ, молва. Пішла почутка, що у панів людей царь одбере. Каменец. у.
Почуття́, тя́, с. = Почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Мир. ХРВ. 36. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає. К. МБ. XI. 141.
Почу́тувати, тую, єш, гл. Слышать? Копає козаченько зіллячко та почутує, почутує: я думав, що підкови крешуть, а то по Марусі усі дзвони чешуть. Грин. III. 241.
Почу́хати, хаю, єш, гл. Почесать (зудящее мѣсто). Біда з ними, — каже, почухавши потилицю. Стор. МПр. 44.
Почу́хатися, хаюся, єшся, гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).
Почухма́рити, рю, риш, гл. То-же, что и почухати, но сильно.
Почухма́ритися, рюся, ришся, гл. То-же, что и почухатися, но сильно.
Почухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Очистить, обрубить сучья на деревѣ (во множествѣ). 2) Почистить руками овечью шерсть отъ всякаго сора и пр. Вас. 202. 3) Побѣжать, поѣхать, махнуть куда. Він, швидко поробивши човни, на синє море поспускав, троянців насажавши повні, і куди очі почухрав. Котл. Ен. I. 6.
Почухра́тися, ра́юся, єшся, гл. = Почухатися. Почухрайся, де тя не свербить. Ном. № 3644.
Почу́чверіти, ріємо, єте, гл. Захирѣть (во множествѣ). Як ударила спека, так мої огірки й почучверіли.
Пошамоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Пошелестѣть, пошуршать.
Пошамри́ти, рю́, ри́ш, гл. Пошелестѣть.
Пошанди́бити, бить, гл. безл. Посчастливиться, повезти. Переясл. у.
Пошані́вка, ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає. Брацл. у.
Пошані́вля, лі, ж. = Пошанівка. Як би у пошанівлі держав, то було б до віку хати. НВолын. у.
Пошані́вок, вку, м. 1) = Пошанівка. Як у пошанівку, то рукавиць цих з вас стане на три роки. НВолын. у. Та цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок, то й на десять стане. Брацл. у. 2) Уваженіе. Жиш одна душа у неї мала й ласку і пошанівок. Федьк.
Пошанува́ння, ня, с. Уваженіе, почитаніе, почтеніе. К. ЧР. 223. Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати. Грин. III. 512.
Пошанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Почтить, отнестись съ уваженіемъ. Пошануйте сиротину і не вводьте в славу. Котл. НП. 345. 2) Угостить. Пошануйте вашою горілочкою. О. 1862. II. 56. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувати. Грин. III. 426.
Пошанува́тися, ну́юся, єшся, гл. 1) Повести себя хорошо. Тобі на Бога не сподіваться, самій було пошануваться. Лукаш. 75. 2) Угостить другъ друга. Грин. III. 426.
Пошапарува́ти, ру́ю, єш, гл. Побыть экономомъ, ключникомъ.
Пошапкува́ти, ку́ю, єш, гл. — кого́. Поздороваться или попрощаться съ кѣмъ, снявъ шапку. Пошапкували його да й кажуть. К. ЧР. 296.
Пошапкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Поздороваться или попрощаться другъ съ другомъ, снимая шапку.
Поша́рпати, паю, єш, гл. 1) Изорвать, растерзать. Торбинку пошарпали на шматки. Стор. МПр. 113. 2) Потрепать, потерзать, потормошить (кого). Зацькувала псами, пси її дуже пошарпали. ЕЗ. V. 216.
Поша́рпатися, паюся, єшся, гл. 1) Изорваться; изорвать на себѣ; исцарапаться. Коловсь сердешний об тернину, пошарпався ввесь об шипшину. Котл. Ен. III. 20. Еней тут крикнув, як на пуп; заплакався і заридався, пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп. Котл. Ен. III. 9. 2) Потормошить другъ друга. Їден з другим пошарпалися, а не бились. НВолын. у.
Пошарпу́шки, шок, ж. мн. Тормошенье, дерганіе туда и сюда. Багацько побігашок і пошарпушок треба йому було спожити. МВ. III. 80.
Пошарува́ти, ру́ю, єш, гл. Вымыть, при чемъ тереть мочалкой, щеткой и пр. 2) Прополоть.
Пошарудіти, джу́, ди́ш, гл. Пошуршать.
Поша́стати, таю, єш, гл. Походить туда и сюда; пошнырять.
Поша́статися, таюся, єшся, гл. = Пошастати.
Поша́сть, меж. = Шасть. Він мене коли-не-коли ціпом, а я його батогом тілко шасть та пошасть. Мнж. 115.
