Пошахрува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Помошенничать нѣкоторое время, поплутовать. 2) Помотать, порасточать нѣкоторое время.
Пошве́ндати, даю, єш, гл. Пошляться, побродить.
Пошве́ндяти, дяю, єш, гл. = Пошвендати.
Пошевка, ки, ж. 1) Каждая изъ двухъ балокъ, лежащихъ въ основаніи крыши хаты вдоль восточной и западной стѣнъ. Kolb. I. 55. 2) = Пошивка. Гн. II. 31.
Пошевцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Позаниматься портняжествомъ.
Пошеле́вкатися, каємося, єтеся, гл. Полѣзть куда, повалить, броситься куда гурьбой. Пошелевкали усі в хату. Константиногр. у. Як одкланяється молодий батькові і матері хрещеним, тоді прямо іде у хату, а за ним увесь поїзд пошелевкається. МУЕ. I. 124. (Полт. г.).
Пошеле́патися, паюся, єшся, гл. Потащиться. Пошелепався до Яцьків у гості.
Пошелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Пошумѣть, пошелестѣть.
По́шепки, нар. Шепотомъ. Пошепки сказала. Г. Барв. 510. Розмовляють собі пошепки. Каменец. у.
Пошепота́ти, чу́, чеш, гл. = Пошептати.
Пошепоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Пошептати. Жінки щось пошепотіли проміж (себе). Драг. 170.
Пошепта́ти, пчу́, чеш, гл. Пошептать. Стор. МПр. 42.
По́шептом, нар. Шепотомъ. Пошептом дав козакам таємний наказ. К. ЦН. 213.
Пошеретува́ти, ту́ю, єш, гл. Передъ помоломъ ободрать шелуху съ зерна.
По́шерсть, ти, ж. = Пошесть. Ном. № 8349.
Поше́рхнути, ну, неш, гл. О кожѣ человѣка: сдѣлаться шероховатой.
По́шиб, бу, м. Впечатлѣніе, вліяніе. Гарячий пошиб перших любощей. Мир. ХРВ. 393. Невідомі місця, котрі довелось Грицькові вперше переходити, люде, яких йому лучалося стрічати, — все це мало незвичайний пошиб на парубка: на все те він дивився, рота роззявивши. Мир. ХРВ. 67.
Пошиба́ти, ба́ю, єш, гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає. Грин. III. 684. Ду́мка ду́мку пошиба́є = Думка думку побиває. Г. Барв. 411. См. Побивати 5. Сльоза́ сльозу́ пошиба́ = Сльоза сльозу побива. См. Побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом. К. Дз. 130. Дух ду́ха пошиба́є. Захватываетъ духъ. Сим. 235. Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.
Пошива́йло, ла, м. Игра съ жгутомъ. Мил. 56.
Пошива́льник, ка, м. Мастеръ, кроющій крыши соломой. Желех.
Поши́ванка, ки, ж. 1) Наволока. Він завівсь на худобу, на хазяйство; є в його і скриня, і подушки, є й полотняні пошиванки на їх. Васильк. у. 2) Родъ вышивки. Г. Барв. 216.
Поши́вання, ня, с. Покрываніе крыши соломой. Пошивання коштує мені 23 карбованці. Каменец. у.
Пошива́ти, ва́ю, єш, сов. в. поши́ти, ши́ю, єш, гл. Крыть, покрыть соломой крышу. Пошивати хату. Каменец. у. Стоїть корчма над болотом, не пошита околотом. Гол. III. 522. 2) — дрітев. Обвивать, обвить проволокой. Шух. I. 275.
Пошива́ч, ча, м. = Пошивальник. Желех.
По́шивка, ки, ж. = Пошиванка 1.
Пошикува́ти, ку́ю, єш, гл. Построить въ ряды.
Пошинкува́ти, ку́ю, єш, гл. Позаниматься продажей спиртныхъ напитковъ.
Пошинува́ти, ну́ю, єш, гл. Обтянуть колеса шинами. Колеса пошиновані. Мил. 159.
Пошипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Пошипѣть нѣкоторое время.
Поши́ри́ти, рю, риш, гл. 1) Распространить. 2) См. I поширяти.
Поши́ри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Распространиться. 2) См. Поширятися.
Поширочи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Поширити.
I. Поши́ршати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться шире.
II. Поширя́ти, ря́ю, єш, сов. в. поши́ри́ти, рю́, риш, гл. Дѣлать, сдѣлать шире, расширить. Черк. у.
Поширя́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, попырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали. Павлогр. у.
Поширя́тися, ря́юся, єшся, сов. в. поши́ри́тися, рю́ся, ришся, гл. Расширяться, расшириться.
Поши́ти, ши́ю, єш, гл. 1) Сшить. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. 38. 2) Поши́ти у брехуни́. Сдѣлать кого лгуномъ, выставить кого какъ лгуна. 3) См. Пошивати.
