Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/404

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Поши́тися, ши́юся, єшся, гл. 1) Сшить. Пошилася сорочка. 2) Лѣзть, проскальзывать, шнырнуть. Звідтіль майнула зелена ящірка і пошилась поміж калачиками й шпоришом. Левиц. Пов. 334. 3) — у ко́го, між ко́го. Превратиться въ кого. Ти… пошивсь з ріднею в москалі. Г.-Арт. (О. 1861. III. 87). Не пошились ми в чужоземщину слідо́м за своїми спокушеними главами. К. ХП. 131. І вона між пани пошилась. — в ду́рні. Остаться въ дурняхъ.

Пошкалуба́ти, ба́ю, єш, гл. = Поколупати.

Пошкалу́битися, блюся, бишся, гл. Покрыться трещинами.

Пошкалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Посмѣяться надъ чѣмъ.

Пошкамота́ти, (таю, єш?), гл. Изорвать въ куски, истерзать. А в тої жінки груди геть пошкаматані, гей би пси пошарпали. ЕЗ. V. 217.

Пошканда́ти, да́ю, єш, гл. Въ игрѣ віл о брошенной палкѣ: ударившись концемъ объ землю, перевернуться. Ив. 21.

Пошкандиба́ти, ба́ю, єш, гл. Поковылять, пойти прихрамывая. Пошкандибав тихенько. Драг. 159.

Пошка́пити, пить, пошка́питися, питься, гл. безл. Посчастливиться. Александров. у.

Пошкару́битися, блюся, бишся, гл. = Пошкарубіти.

Пошкарубі́ти, бі́ю, єш, гл. Покорявѣть, покрыться сверху корой.

Пошкатильга́ти, га́ю, єш, гл. Пойти прихрамывая. Старий сказав та й пошкатильгав у коршму. Федьк.

Пошква́рити, рю, риш, гл. 1) Пожарить нѣкоторое время. 2) Изжарить (во множествѣ).

Пошкварча́ти, чу́, чи́ш, гл. Пошипѣть, потрещать (на огнѣ) — (о жирѣ, маслѣ и пр.).

Пошкитильга́ти, га́ю, єш, гл. = Пошкатильгати.

Пошкі́рний, а, е. О рукавѣ: сдѣланный изъ цѣльной шкурки, овчины. МУЕ. I. 74.

Пошкли́ти, лю́, ли́ш, гл. = Посклити.

Пошко́дити, джу, диш, гл. Повредить.

Пошкоді́ти, ді́ю, єш, гл. = Пошкодувати. Вона і пошкоділа його колоти. Мнж. 32. Пошкоділа рідного брата. Новомоск. у.

Пошкодува́ти, дую, єш, гл. Пожалѣть. Пошкодуй моїх ніг старих та й своїх побережи. Мир. Пов. II. 43.

Пошкопирта́ти, та́ю, єш, гл. Бросить палку шкопирта́. КС. 1887. VI. 475. См. Шкопирта, нар.

Пошкребти́, бу́, бе́ш, гл. = Поскребти.

Пошкрома́дити, джу, диш, гл. = Поскромадити.

Пошкря́бати, ба́ю, єш, гл. Поскресть, поцарапать.

Пошкря́батися, баюся, єшся, гл. Поскресть, поцарапать себѣ. — в го́лову. Почечать рукой въ головѣ. Пошкрабався в головоньку. Грин. III. 639.

Пошкутильга́ти, га́ю, єш, гл. = Пошкатильгати. Пошкутильгав до волости. Черк. у.

Пошлюбува́ти, бу́ю, єш, гл. Повѣнчаться съ кѣмъ. А ти, боярине, не подивуй, іди собі иншую пошлюбуй. Нп.

Пошмага́ти, га́ю, єш, гл. Постегать. Оце тебе за те по жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, що пан із панею сю цілу ніч не спали. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83).

Пошмали́ти, лю́, лиш, гл. = Посмалити.

Пошмандиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. = Почухрати 3. Пошмандиґав до села. Г. Барв. 411.

Пошмарува́ти, ру́ю, єш, гл. Смазать.

Пошмата́ти, та́ю, єш, гл. = Пошматувати. Зірве шкуру, начне її шматать, поки пошмата на кусочки. Драг. 289.

Пошматува́ти, ту́ю, єш, гл. Изорвать, изрѣзать на куски. Рудч. Ск. II. 147. Собака… за запаску і пошматувала. Г. Барв. 91.

По́шморг, гу, м. 1) Дерганіе, подергиваніе. Цей кінь має пошморг у ліворуч. Лубен. у. (Леонтовичъ). 2) Царапина, ссадина. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його на виду і на тілі пошморги. Екатериносл. у. 3) Слѣды полозьевъ на дорогѣ. А шо, як там дорога? — Та єсть тільки пошморги, а доброї ще нема. Полт. г. Слов. Д. Эварн.

По́шморга, ги, ж. Сученый ремешокъ. Александров. у.

Пошмо́ргати, гаю, єш, гл. 1) Подергать. 2) Очистить пеньку отъ кострики.

Пошмо́ргатися, гаюся, єшся, гл. Подергаться (о веревкѣ, напр.).

По́шморгом, нар. Соскользнувъ, сорвавшись. Пішла сокира пошморгом по дереві та мене по руці. Каменец. у.

Пошмугля́ти, ля́ю, єш, гл. Натереть, ободрать (кожу), покрыть ссадинами. Кайдани-залізо ноги повривали, біле тіло ко-