зацьке молодецьке коло жовтої кости пошмугляли. АД. I. 89.
Пошни́пати, паю, єш, гл. Обнюхать. Шух. I. 79.
Пошпа́й, па́ю, м. Свѣжій снѣгъ, пороша. Шух. I. 235, 81.
Пошпа́рити, рю, риш, гл. Обварить кипяткомъ (во множествѣ).
Пошпарува́ти, ру́ю, єш, гл. Замазать въ стѣнѣ глиной щели и углубленія.
Пошпе́тити, чу, тиш, гл. 1) Обезобразить, попортить, повредить. У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали гаврахи. Екатериносл. у. 2) Побранить, дать нагоняй.
Пошпо́татися, таюся, єшся, гл. Спотыкнуться. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку. Гол. I. 8.
Пошпува́ти, пую́, є́ш, гл. Побрызгать, окропить.
Пошпугува́ти, гу́ю, єш, гл. Исполосовать. Коморя, побита зімньою негодою, пошпугована весняними дощами, полупилася. Мир. Пов. II. 79.
Пошпу́рити, рю, риш, гл. Швырнуть. Мнж. 117. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась. Драг. 23.
Пошпурну́ти, ну́, не́ш, гл. = Пошпурити. Мнж. 25.
Пошрамува́ти, му́ю, єш, гл. Покрыть рубцами тѣло. У тих то случаях (боях) пошрамовано його вдовж і впоперек. К. ЧР. 13.
По́шта, ти, ж. 1) Почта, почтовая контора. Греб. 400. Гроші поштою шлють. Г. Барв. 488. 2) Почтовая станція. Г. Барв. 91.
Поштампува́ти, пу́ю, єш, гл. Выбить штемпель.
Пошта́рський, а, е. Принадлежащій поштарю.
Пошта́рь, ря́, м. 1) Почталіонъ. Город путящий …і пошта є, і поштарі ходять, мов ті москалі з чорними комірами, і письма роздають чесно, не роспечатувавши. Греб. 400. 2) Ямщикъ. Поштар наш був злющий на жидів. Г. Барв. 18.
Поштарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть почталіономъ, ямщикомъ.
Пошти́во, нар. Благопристойно, вѣжливо. Нехай же Ївга нічого не росказує та сяде поштиво. О. 1861. XI. Кух. 25. Так просить поштиво, що Боже мій! О. 1861. XI. Кух. 24.
Пошти́тися, шчу́ся, шти́шся, гл. = Пошануватися. Зміев. у.
Пошто́вий, а, е. Почтовый. Грин. III. 161.
Поштовха́ти, ха́ю, єш, гл. Потолкать. Рудч. Ск. I. 125.
Пошто́вхувати, хую, єш, гл. Поталкивать. Я дурня свого в спину поштовхую. Г. Барв. 307.
Поштрика́ти, ка́ю, єш, гл. Поколоть, понырять; исколоть.
Поштукува́ти, ку́ю, єш, гл. = Пошуткувати.
Поштурмува́ти, му́ю, єш, гл. Поштурмовать.
Пошту́рха́ти, ха́ю, єш, гл. Потолкать.
Пошту́рха́тися, ха́ємося, єтеся, гл. Потолкать другъ друга, надавать другъ другу тумаковъ, пинковъ. Хоть на кії, хоть кулаками поштурхатись попід боками. Котл. Ен. IV. 41.
Пошука́ти, ка́ю, єш, гл. Поискать.
Пошумі́ти, млю́, ми́ш, гл. Пошумѣть. Пошумів ліс та й затих. Харьк. у.
Пошуруду́рити, рю, риш, гл. Пошарить; пощекотать. Чорнява дівчина з карими очицями біленькими пальчиками пошурудурила за шиєю. О. 1861. VII. 5.
Пошуткува́ти, ку́ю, єш, гл. Пошутить.
Пощади́ти, джу́, ди́ш, гл. Пожалѣть. Та ще такого козака у море пускать пощадили. АД. I. 184.
Пощасли́вити, влю, виш, гл. Осчастливить (многихъ).
Пощасти́ти, ти́ть, гл. безл. Посчастливиться. Мені пощастило дешево купити. Черк. у.
Пощеба́ти, ба́ю, єш, гл. Исколоть. Турецькая земленонька шабельками пощебана. Гол. I. 101.
Пощерби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Сдѣлать зазубрины на рѣжущемъ инструментѣ. Гей коняку турки вбили, ляхи шаблю пощербили. Щог. В. 9. 2) Выбить въ нѣкоторыхъ мѣстахъ края глиняной посуды.
Пощиба́ти, ба́ю, єш, гл. Отряхнуть. На високій полонині пощибана роса: ба, кто єї да пощибав? Білявиця боса. Гол. II. 454.
Пощі́ляний, а, е. Истрескавшійся, весь въ щеляхъ. Двоє дверей пощіляних. Г. Барв. 20.
Поя́в, ву, м. Появленіе, явленіе. К. Дз. 58. Ще до появу Шевченка в літературі. К. ХП. 19.
Появи́ти, ся. См. Появляти, ся.
Появля́ти, ля́ю, єш, сов. в. появи́ти, влю́, виш, гл. 1) Являть, явить. Стидно й очі появити. Ном. № 3174. 2) Рождать, родить. Авраам появив Ісаака. Єв. Мт. I. 1.
