Появля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. появи́тися, влю́ся, вишся, гл. Фарнагію! появись! Стор. МПр. 44.
Поязи́читися, чуся, чишся, гл. Соврать? Не ймете віри? Може думаєте: поязичився Свирид? МВ. (КС. 1902. X. 142).
Поя́рковий, а, е. Поярковый, изъ шерсти молодыхъ ягнятъ. Здорові пояркові брилі. О. 1862. IX. 62.
Поярмаркува́ти, ку́ю, єш, гл. Продать или купить на ярмаркѣ. Харьк.
Поярмачити, чу, чиш, гл. = Поярмаркувати. Вх. Уг. 262.
Поя́рок, рку, м. Шерсть съ молодыхъ ягнятъ. Зміев. у. Черниг. у.
По́яс, са, м. 1) Поясъ, кушакъ. Чуб. VII. 417. Шалевим поясом підперезаний. Стор. МПр. 76. 2) Чесний пояс. То-же, что и веселка, радуга. Вх. Зн. 6. Ум. Поясо́к, поясо́чок.
Пояси́на, ни, ж. = Пояс. Поясина з ножем-колодієм у піхві. Г. Барв. 22. На козаку, бідному нетязі, три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмелевая. ЗОЮР. I. 201.
Поя́сне́ння, ня, с. Объясненіе.
Поясни́ти. См. Поясняти.
Поясни́ця, ці, ж. Родъ писанки съ поперечной линіей вокругъ. КС. 1891. VI. 364.
Поясня́ти, ня́ю, єш, сов. в. поясни́ти, ню́, ни́ш, гл. Объяснять, объяснить.
Поясо́к, ска́, м. 1) Ум. отъ пояс. 2) Мѣсто связки пучка камыша, употребляемаго для котця. Браун. 15. 3) Карнизъ (на печкѣ). Лебед. у. 4) Въ плужномъ лемехѣ: поперечная набойка съ лѣвой стороны. Вас. 199. 5) Поперечная круговая линія на рисункѣ писанки. 6) Круговая широкая линія въ орнаментѣ раскрашенной миски. Вас. 184.
Поясо́чок, чка, м. Ум. отъ пояс.
Поя́ти, йму́, же́ш, гл. = Поняти. А воячка-жона сама єго стяла і другого си миністра пояла. Драг. 271.
Пра́баба, би, ж. Прабабушка. Константиногр. у.
Пра́бабський, а, е. Относящійся къ прабабушкѣ, ей принадлежащій. Прабабські казали б казочки. К. Дз. 140.
Права́чка, ки, ж. Въ крестьянской хатѣ: жилая комната по правую сторону сѣней. Шух. I. 95.
Пра́вда, ди, ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Ном. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Мет. 89. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. Мет. 67. На пра́вду сказа́ти. По правдѣ сказать. Бо те тепер, на правду сказати, що рідко де доброго чувати. Грин. III. 565. Ум. Правди́ця, пра́вдонька, пра́вдочка. Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці. Чуб. III. 37. Ніхто мені без милої правдоньки не скаже. Мет. 64. Скільки в решеті дірочок, стільки, у їх правдочок. Г. Барв. 528. Кілько в решеті водиці, тілько парубкам привдиці. О. 1861. XI. Св. 44. (Нп.).
Правде́шній, я, є. Настоящій. Він правдешній буковинець. Федьк.
Правди́ве, нар. = Правдиво. Сей правдиве у Бога вірує. О. 1861. IX. 179.
Правди́вий, а, е. 1) Правдивый, справедливый. Смирітеся перед правдивим словом. К. Іов. Козак — душа правдивая, сорочки не має. Ном. № 769. Судом правдивим осудити. К. Іов. 76. 2) Настоящій, истинный, дѣйствительный. Правдиві волоські гарбузи. Сим. 210. Нарід катував (економ), — правдивий кат був. Гн. II. 144. Слухай, що мертві уста без сили до серця твого будуть казати і жаль правдивий оповідати. Чуб. V. 376.
Правди́вість, вости, ж. Правдивость. К. Бай. 65. Апостоли правдивости святої. К. Дз. 23. Суди, Господи, незлобу і правдивість мого серця. К. Псал. 58.
Правди́во, нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.
Правди́ти, джу́, ди́ш, гл. Оправдывать. Чоловіка винили, а жінку правдили. Полт.
Правди́ця, ці, ж. Ум. отъ правда.
Правдолю́бець, бця, м. Поборникъ истины.
Правдомо́вець, вця, м. Человѣкъ, говорящій правду.
Пра́вдонька, пра́вдочка, ки, ж. Ум. отъ правда.
Правдува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Быть правдой. Нема в світі правди, правди не зиськати, шо тепер неправда стала правдувати. ЗОЮР. II. 101. 2) Жить по правдѣ. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує. Фр. Пр. 123.
Пра́ве, нар. Почти. Сим. 216. Праве забули, що й єсть вона на світі. Сим. 222.
Пра́ведний, а, е. 1) Праведный, безгрѣшный. Праведная душе, прийми мою мову. Шевч. 36. Праведне сонце. Рудч. Ск.
