4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. НВолын. у. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Лебед. у. Прикро сірий. Борз. у. При́кро одруба́ти, одрі́зати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. Мнж. 190. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. МВ. (О. 1862. I. 97). При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. Волч. у. 8) — диви́тися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Мир. Пов. I. 158. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька. Мир. Пов. I. 122.
Прикро́істий, а, е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами. Ровен. у.
Прикро́йний, а, е. 1) Укромный. Постав сани у прикройному місці. 2) О сапогѣ: съ пришитыми къ голенищу головками. Вас. 161.
Прикропи́ти, ся. См. Прикропляти, ся.
Прикропля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прикропи́ти, плю́, пи́ш, гл. Брызгать, побрызгать сверху. Да ідуть дощі все частії, да землю прикропляють. Грин. III. 636.
Прикропля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. прикропи́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Быть побрызганнымъ сверху.
Прикро́тний, а, е. Спѣшный. Настигає косовиця, а там пійдуть жнива — до самої осени прикротне діло. Г. Барв. 145.
Прикро́тно, нар. Спѣшно. Увійшла в пекарню Палажка, а попадя щось саме прикротно поралась коло тіста. Г. Барв. 156.
Прикру́чувати, чую, єш, сов. в. прикрути́ти, кручу́, тиш, гл. 1) Прикручивать, прикрутить. Навиту пряжу мусить ткач прикручувати. МУЕ. III. 21. 2) Привинчивать, привинтить. 3) Строго приказывать, приказать. Пійдіть гінця мені кликніте, до мене зараз щоб прийшов, глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шиньок та не зайшов. Котл. Ен. I. 27. 4) Притѣснять, притѣснить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41.
Прикуба́нський, а, е. Находящійся при р. Кубани. Пластуни в прикубанських плавнях. О. 1862. II. 63.
Прикува́ти. См. Приковувати.
Прику́кати, каю, єш, гл. О кукушкѣ: призвать кукованьемъ. Вх. Лем. 456.
Прикуко́бити, блю, биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело. Харьк. у.
При́куп, пу, м. Прикупленная земля. Прилуц. у.
Прикупа́ти, па́ю, єш, сов. в. прикупи́ти, плю́, пиш, гл. Прикупать, прикупить. Ще мати й город прикупила. Г. Барв. 256. Живе́, ли́ха прикупи́вши, — живетъ кое-какъ, съ бѣдой. Ном. № 7504.
Прикуси́ти. См. Прикушувати.
Прику́тати, таю, єш, гл. 1) Прикрыть, закутать сверху. Прикутала свою дитину. Мил. М. 36. 2) = Прикорпати. Желех. Вх. Зн. 55.
Прику́тий, а, е. Прикованный. Прикутий до стовпа. Стор. II. 194.
Прикухе́нок, нка и нку, м. Пристройка къ кухнѣ. Чи не думаєте до кухні, — вона в вас тіснувата, — прибудувати прикухенок? Г. Барв. 378.
Прику́шувати, шую, єш, сов. в. прикуси́ти, шу́, сиш, гл. Прикусывать, прикусить. Прикуси язичок. Ном. № 1126. Не можна показувати пальцем на місяць, бо палець усхне, а коли вже покажеш, то прикуси палець. Грин. I. 13.
Прилабу́знитися, нюся, нишся, гл. Подольститься, подойти. Прилабузнивсь до Киприди. Котл. Ен. V. 18.
При́лавок, вка и вку, м. Часть неподвижной скамьи (ла́ви) въ украинской хатѣ, идущая вдоль придверной стѣны, до дверей, подъ ми́сником. ЕЗ. V. 91. Евандр же в хату рачки ліз і там під прилавком зігнувся. Котл. Ен. V. 16.
Прила́годжувати, джую, єш, сов. в. прила́годити, джу, диш, гл. Приготовлять, приготовить. Просимо вас на те, що Бог дав та добрі люде прилагодили. Федьк.
Прила́годжуватися, джуюся, єшся, сов. в. прила́годитися, джуся, дишся, гл. Приготовляться, приготовиться. Він прилагожується на ярмарок. Камененец. у.
Прила́джувати, джую, єш, сов. в. прила́дити, джу, диш, гл. = Приладновувати, приладнати. Науку приладити до народа. О. 1861. XI. 104; 1862. IX. 125.
Прила́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. прила́дитися, джуся, дишся, гл. = При-
