видѣ коры. Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш. Черниг. у. От як каша прикоріла — і не оддереш. Черниг. у.
Прикороти́ти. См. Прикорочати.
Прикоро́тчати, чаю, єш, гл. = Прикоротити. З панським свого язика не рівняй: коли довгий, так прикоротчають, коли короткий, так витягнуть. Ном. №1203.
Прикороча́ти, ча́ю, єш, сов. с прикороти́ти, чу́, ти́ш, гл. Укорачивать, укоротить.
Прико́рпати, паю, єш, гл. Прикопить, пріобрѣсти немного. Желех.
Прикорхну́ти, ну́, не́ш, гл. Прикурнуть, вздремнуть. Сим. 185. Прикорхнеш, та зараз і прокинешся. О. 1862. VI. 57. Давай прикорхнем трохи. Черк. у. Я хоч би під ворітьми прикорхнув трохи. Мир. Пов. II. 108.
Прико́рчити. См. Прикорчувати.
Прико́рчувати, чую, єш, сов. в. прико́рчити, чу, чиш, гл. Поджимать, поджать. Півень… ніжку прикорчив. О. 1862. I. 75.
Прико́ськати, ка́ю, єш, гл. Усмирить, умиротворить.
Прикоти́ти, ся. См. Прикочувати, ся.
Прикоха́ти, ха́ю, єш, гл. Присмотрѣть за чѣмъ, съ любовью позаботиться о всемъ необходимомъ (для дѣтей, животныхъ, растеній). На усю садибу їх, на усе житов'я пала пустиня: і на ту хату нову, не біляну давно, неприбрату; на той город не скопаний, не обсіяний; той садок не прикоханий. МВ. (О. 1862. I. 97).
Прикочува́ти, чу́ю, єш, гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.
Прико́чувати, чую, єш, сов. в. прикоти́ти, кочу,́ тиш, гл. 1) Прикатывать, прикатить. Прикотив камінюку. Екатериносл. г. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило? Ком. Пр. № 247. 2) Укачивать, укатать каткомъ. Херс. г. 3) Наваливать, навалить. У вишневім садочку схоронили,… важким каменем прикотили. Чуб. V. 779. 4) Только сов. в., прикатить, пріѣхать быстро. На ярмарок покотила. Прикотила до комори, бере чоботи коркові. Грин. III. 650.
Прико́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. прикоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Прикатываться, прикатиться. Прикотивсь до дверей. Рудч. Ск. I. 93.
Прикрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. прикра́стися, дуся, дешся, гл. Подкрадываться, подкрасться. Вовки прикрадаються овечку або вола з'їсти. Г. Барв. 453. Засіли вони недалеко панських будинок, за могилою, а як смеркло, прикрались під самі вікна. МВ. I. 132. Хотів прикрастись, та й не прикравсь, а довго й кравсь. Черк. у.
Прикра́са, си, ж. Мелкія украшенія комнаты, платья. Рк. Левиц.
Прикраси́ти. См. Прикрашати.
Прикра́стися. См. Прикрадатися.
Прикраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. прикраси́ти, шу́, си́ш, гл. Украшать, украсить, сдѣлать краше. Хвалилася княгиня, що дарів повна скриня; пійдіте, принесіте боярів прикрасіте. Рк. Макс. Там то красна, там то гожа, подивлюся, — коби рожа, а в личеньку така щира, що всі квіти прикрасила. Чуб. V. 107.
Прикрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прикри́ти, кри́ю, єш, гл. Прикрывать, прикрыть. Ой вирву я листочок та прикрию слідочок, щоб по милого мого, по слідочку його всяка птиця не ходила. Чуб. V. 528. Ні́чим груди́ни прикри́ти. Не во что одѣться. Ном. № 1527.
Прикрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. прикри́тися, кри́юся, єшся, гл. Прикрываться, прикрыться. Заснув, прикрившись свитиною. Левиц. I. 126.
При́крий, а, е. 1) Непріятный. 2) Крутой. Прикрий беріг. Прошу… трошки злізти під гору, бо прикра, та всіх не витягнуть бички. Гн. II. 168. 3) Сильный, крайній. Прикрий мороз. Каменец. у. Як прийде робота прикра, то платять і по пів рубля. Каменец. у. 4) О цвѣтѣ: рѣзкій. Червоний, аж прикрий. Лохв. у.
Прикрит, ту, м. Родъ растенія. Маркев. 85.
Прикри́ти, ся. См. Прикривати, ся.
При́критися, рюся, ришся, гл. Досаждать, докучать.
При́крість, рости, ж. 1) Непріятность. Не роби прикрости. НВолын. у. Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. Ця горілка має прикрість. НВолын. у.
При́кро, нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. Лохв. у. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Каменец. у. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. Каменец. у. 3) Круто. Прикро закарлючене.
