2) Предлогъ, поводъ. Як би який прикліп, щоб зайти до попа. Борз. у.
Приклони́ти, ся. См. Приклоняти, ся.
Приклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. приклони́ти, ню́, ниш, гл. Наклонять, наклонить, склонить. Сам приклонив головоньку на маленьку годиноньку. Чуб. V. 947.
Приклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. приклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Наклоняться, наклониться; поклониться. До білих ніжок приклоняється, дрібними сльозами умивається. Чуб. V. 700.
Приключи́тися, чи́ться, гл. употребл. только въ 3-мъ лицѣ. Приключиться. Приключилося їм горе. Рудч. Ск. I. 131.
При́ключка, ки, ж. 1) Приключеніе. Не вспіло одно гаразд забутися, — друга приключка приключилася. Мир. ХРВ. 49. Така йому приключка була. НВолын. у. 2) Предлогъ. Лихо приключки шукає. Ном. № 1973. Приключки шукають.... пошарпать панство. К. ЦН. 177. Він давно шукає на мене приключки, щоб попобить. Черк. у. Я таки знайшов приключку, щоб до його зайти. Полт. у.
Прикля́к(ну)ти, кну, неш, гл. Опуститься на колѣни. Пречистая уклякнула, на колінки приклякнула. Чуб. III. 367.
Прикме́та, прикмі́та, ти, ж. 1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. На прикме́ті. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55.
Прикме́тити, прикмі́тити. См. Прикмечати, прикмічати.
Прикме́тний и прикмі́тний, а, е. Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Левч. 124. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив. Котл. Ен. IV. 17.
Прикмеча́ти, прикміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. прикме́тити, прикмі́тити, чу, тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. Прикмечають старі люде. НВолын. у. Прикмічай же, моя мати, який сон присниться. Чуб. V. 720.
Прикме́чувати, чую, єш, гл. = Прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. НВолын. у.
Прико́в, ву, м. Цѣпь. Три дні на прикові край пушки держав. АД. II. 102. Повпивались кайдани у ноги бідакам і в руки… Дознають на прикові короткім страшенної муки. К. МБ. XII. 275.
Прико́вувати, вую, єш, сов. в. прикува́ти, кую́, є́ш, гл. Приковывать, приковать. Коло тих стовпів дванадцять зміїв на ланцюгах приковано. Рудч. Ск. I. 135. Стоїть мов прикований — і очей не зведе. Рудч. Ск. II. 47.
При́кол, ла, м. Небольшой колышекъ, вбитый въ землю. Кінь хо́дить на при́колі. Конь пасется, будучи привязанъ на длинной веревкѣ къ колу.
При́колень, льня, м. 1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. Міусск. окр. 2) = Прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. Чуб. I. 74. 3) Часть кола, вбитая въ землю. Шух. I. 74.
Приколо́ти. См. Приколювати.
При́колоток, тка, м. 1) Не совсѣмъ вымолоченный снопъ. Брацл. у. 2) = Околот 1. Вх. Зн. 43. Фр. Пр. 32.
Прико́лювати, люю, єш, сов. в. приколо́ти, колю́, леш, гл. Прикалывать, приколоть.
Прикомі́рок, рка, м. Чуланъ, пристроенный къ хатѣ или амбару. Рудч. Ск. I. 39.
Приконе́чник, ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.
Приконе́ччя, чя, с. Окончаніе, конецъ. Уся зіма була тепла, а приконеччя дуже холодне. Лебед. у. Приконеччя „Хмельнищини“ П. А. Куліша. О. 1861. X. 136.
Прикопа́ти, ся. См. Прикопувати, ся.
Прико́пувати, пую, єш, сов. в. прикопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Закапывать, закопать, привалить землей. Сади картоплю, та не глибоко прикопуй. Въ значеніи: похоронить. Хвали попа, прикопавши. Ном. № 5188. Моя ненько, моя матінко! на шо ти мене, нещасницю, вродила, гірку долю вділила? Чом же ти мене не прикопала, щоб я не горювала? Мил. 197. 2) Еще вскапывать, вскопать; еще выкапывать, выкопать.
Прико́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. прикопа́тися, па́юся, єшся, гл. Придираться, придраться. Сам не знаю, чого це старшина до мене прикопався.
Прикорени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Прикрѣпиться корнями.
При́корень, рня, м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. I. 138. 2) = Прикол. Воли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.
Прикорі́ти, рі́ю, єш, гл. Засохнуть въ
