Прикида́тися, да́юся, єшся, сов. в. прики́нутися, нуся, нешся, гл. 1) О болѣзни: приставать, пристать, приключиться. Бешиха прикинулась. 2) Только несов. в. Любить кого, быть склоннымъ къ кому. Хоч як горюю, а прикидаюсь до дитини і люблю її. Г. Барв. 530.
При́кидка, ки, ж. Прибавка. Дав на прикидку одного дубка. НВолын. у.
Прики́дливий, а, е. — до чо́го. Старательный, любящій что. Я така була до діла прикидлива. Г. Барв. 223. Узяв жінку… до роботи не прикидливую. КС. 1887. VIII. 77.
Прики́нути, ся. См. Прикидати, ся.
Прикипа́ти, па́ю, єш, сов. в. прикипіти, плю́, пи́ш, гл. 1) Прикипать, прикипѣть. 2) Прилипать, прилипнуть. А в дівчини Гапки смолянії лавки: як сів, — прикипів і вечерять не схотів. ХС. II. 196. 3) Примерзать, примерзнуть. Будуть твої білі ноги до морозу прикипати. Чуб. V. 603. Поти ловив вовчик рибу, поки хвіст так і прикипів в ополонці. Рудч. Ск. II. 8. 4) Оцѣпенѣвать, оцѣпенѣть, остаться неподвижнымъ. Так і прикипів на місці. МВ. I. 101. Я так і прикипів до землі.
Прики́снути, ну, неш, гл. Немного скиснуть. Не винесла молока, а воно вже й прикисло.
Прикі́бний, а, е. Ловкій, умѣющій завлечь. Та там прикібний купець. Лебед. у.
При́кі́лок, лка, м. Колышекъ. Осиковий прикілок, що на Ордані дірку у хресті забивають. Грин. I. 67. Стоять прикілки у тину височенькі. Грин. I. 206. Ум. Прикілочок. Грин. I. 69.
Прикінча́ти, ча́ю, єш, сов. в. прикінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Доканчивать, докончить. Мнж. 61.
При́клад, ду, м. 1) Примѣръ. Лучний приклад, ніж наука. Ном. № 6106. Напри́клад. Напримѣръ. До-при́кладу. Хорошо, удачно, складно. Харьк. г. Не вмію я до прикладу у сьому ділі сказати. Кв. Не до ладу́, не до при́кладу. Ни къ селу, ни къ городу.
Приклада́ти, да́ю, єш, сов. в. прикла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладає. АД. I. 109. То лях до корчми прихожає, як свиня ухо до корчми прикладає. Макс. 2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері. О. 1862. IV. 28. 3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Балт. у. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає. Уман. у.
Приклада́тися, да́юся, єшся, сов. в. прикла́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Прикладываться, приложиться, быть приложеннымъ. 2) — до ко́го. Примѣняться, примѣниться къ кому. Це й нам треба до вас прикладатись. Нѣжин. у.
При́кладка, ки, ж. Насмѣшка, насмѣшливое прозвище, каламбуръ, острота. Жартовливий, на вигадки, на прикладки поперед усіх, тілько його й чутно, од його ввесь регіт іде. Кв. На вигадки та на прикладки, то й пари йому нема. О. 1861. VIII. 19. Ой скажу всім, щоб про тебе веснянки співали, щоб прізвища та прикладки тобі прикладали. Чуб. III. 179.
Прикладни́й, а́, е́. Удобный, подходящій, пригодный. Шух. I. 170. Прикладний степ. Прикладна земля. Полт. г.
При́кладно, нар. 1) Складно, связно. Усе так одповідає прикладно, як хлопець удатний. О. 1862. IV. 32. Пише прикладно одно до 'дного. Борз. у. Лаяться прикладно. Ном. № 13601. 2) Примѣрно.
Прикладок, дка, м. Небольшая копна хлѣба. Анан. у. Кладь соломы. Мнж. 190.
Прикла́сти, ся. См. Прикладати, ся.
Прикле́їти. См. Приклеювати.
Приклепа́тися, па́юся, єшся, гл. Привязаться, пристать.
При́клепка, ки, ж. = Прикліп. Лихо приклепки шукає. Ном. № 1973.
Прикле́ювати, ле́юю, єш, сов. в. прикле́їти, кле́ю, їш, гл. Приклеивать, приклеить.
Приклика́ння, ня, с. Подзываніе, призываніе.
Приклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. прикли́кати, кли́чу, чеш, гл. Призывать, призвать, подзывать, подозвать. Всіх полковників прикликати до себе. Рудч. Ск. I. 114. Сказав прикликати собі слуг тих. Єв. Л. XIX. 15. Мати сина прикликає. Рудч. Чп. 227.
Прикликну́ти, кну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ прикликати. Раз кахикнула, трох ляшків прикликнула. Ном. № 8805.
При́кліп, лепу, м. 1) Придирка, прицѣпка. Гляди, щоб не було іще приклепу.
