єден царь, а ніхто не міг до його принцизни доступити. Драг. 274.
Приня́ти, ся. См. Приймати, ся.
Приобіця́ти, ця́ю, єш, гл. Пообѣщать. Що ти мені приобіцяєш за твої діти? Гн. I. 22.
Приобрі́ти, рі́ю, єш, гл. = Придбати. Вх. Зн. 55.
Приоді́ва, ви, ж. Одежда, платье. Вх. Лем. 456.
Приоді́ти, ді́ну, неш, гл. Одѣть. АД. I. 246. Був єм наг і не приоділисте мене. Гн. II. 81.
Приожеле́дитися, диться, гл. безл. Наступить гололедицѣ. Міусск. окр.
Приоколо́ток, тку, м. = Приколоток 2.
Приона́дити, джу, диш, гл. = Принадити. Вх. Зн. 55.
Приора́ти, ся. См. Приорювати, ся.
Приору́жити. См. Приоружувати.
Приору́жувати, жую, єш, сов. в. приору́жити, жу, жиш, гл. Вооружать, вооружить. Іван зовсім приоружений. О. 1861. XI. Кух. 7.
Прио́рювати, рюю, єш, сов. в. приора́ти, рю́, ре́ш, гл. При паханьѣ захватывать, захватить часть сосѣдней земли.
Прио́рюватися, рююся, єшся, сов. в. приора́тися, рю́ся, ре́шся, гл. Допахивать, допахать до какого либо мѣста. Приорався Семен до межі, до бору. Чуб. V. 404.
Приостава́ти, таю́, єш, сов. в. приоста́ти, ста́ну, неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити. Федьк.
Приоста́нок, нку, м. Конецъ, окончаніе. Що це він на приостанку росказував? Борз. у.
Приоста́ти. См. Приоставати.
Приощади́ти. См. Приощажати.
Приощажа́ти, жа́ю, єш, сов. в. приощади́ти, джу́, ди́ш, гл. Сберегать, сберечь, приберегать, приберечь. Я приощажала на зіму капусту. НВолын. у.
Припада́ти, да́ю, єш, сов. в. припа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Припадать, припасть. Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Нп. Василь аж до землі припадає, — просить. МВ. I. 122. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Грин. III. 222. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Єв. Мт. IV. 9. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. Чуб. V. 344. А дітки як очепились за шию мені… як припали вони, то не можна й одхилити од себе. МВ. I. 20, 21. 2) Прилипать, прилипнуть. Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. Шух. I. 260. 3) Покрываться, покрыться сверху какимъ либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ). Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. 22. 4) Доставаться, достаться. Як ми поділились, то мені припала клуня. Харьк. у. 5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись. Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Стор. МПр. 128. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб'ї погибати. АД. I. 118. 6) Приходиться, прійтись къ чему. Левиц. Пов. 264. Припа́сти до вподо́би, до нату́ри. Понравиться. Левиц. Пов. 23. Чуб. V. 820. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. — до смаку́. Прійтись по вкусу. Ном. № 5020. Обід іще більше припав до смаку. Г. Барв. 309. 7) Усердно дѣлать какое либо дѣло. Чіпка так і припадає до хазяйства. Мир. ХРВ. 60. 8) Прибывать, прибыть къ чему. К полудній годині до города Січави припав. АД. II. 101.
Припада́тися, да́юся, єшся, сов. в. припа́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Доставаться, достаться, приходиться, прійтись. Турки село зрабували, громадами людей гнали.... припалася зятю теща. АД. I. 290. Ходім, браттє, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браттє, припадеться. Чуб. V. 984. 2) Случаться, случиться, прійтись. Щось ся псові припало, що бреше. Ном. № 6833.
Припа́дистий, а, е. 1) Пологій. Мнж. 190. Добру хату збудував, та припадиста стріха, так як пастка. 2) Тѣсный, низкій въ подъемѣ (о сапогѣ). Припадисті чоботи. Мнж. 190.
Припа́дком, нар. Случайно. Вх. Лем. 457.
Припа́дливий, а, е. Низменный. Припадлива земля у долинах родить у посуху, а в мочливе літо ні.
Припа́док, дку, м. Случай. Чуб. V. 476. Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав. Гн. I. 38. Як совітуєш в таковом моїм припадці? Котл. НП. 352.
