При́падь, ді, ж. 1) Низменное мѣсто. 2) Черноземъ съ вязкой глиной. 3) Часть рыболовнаго снаряда. См. Вершка. Шух. I. 227.
Припа́й, па́ю, м. При обрывистомъ морскомъ берегѣ полоса земли, обыкновенно песчаная или песчано-ракушечная, внизу между этимъ берегомъ и водой. Черное и Азовск. м.
Припа́лий, а, е. Припавшій, покрытый. Скло, припиле порохом. Левиц. I. 234.
Припали́ти. См. Припалювати.
Припа́лювання, ня, с. Опаливаніе, обжиганіе, прижиганіе.
Припа́лювати, люю, єш, сов. в. припали́ти, лю́, лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж… сонце припалило його. Рудч. Ск. I. 54. Полетів би та не мушу, припалила дівчина мою душу, ой чи огнем, чи водою, чи своєю хорошою вродою. Чуб. V. 613.
Припани́тися, ню́ся, ни́шся, гл. = Запаніти? Бач, як припанивсь.
Припа́рка, ки, ж. 1) Припарка. 2) Сильное сѣченіе, порка. Березової дам припарки. Котл. Ен. VI. 6.
Припарува́ти, ру́ю, єш, гл. Спрячь въ пару. На гнідого коня не всяде злодій, то він припарує та й поведе. НВолын. у.
Припа́с, су, м. Запасъ. Підпалюють гамазини з хлібом і припасами. Стор. МПр. 80.
Припаса́ти, са́ю, єш, сов. в. припа́сти, су́, се́ш, гл. 1) Припасать, припасти, запасать, запасти. Для щитів ночви припасали, і дна із діжок вибивали. Котл. Ен. 2) Подкармливать, подкормить. Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду. Черк. у.
Припа́сний, а, е. Запасной. Припасна копійка є у його. Каменец. у.
Припа́сти, ся. См. Припадати, ся.
Припасти́. См. Припасати.
Припасува́ти, су́ю, єш, гл. У столяровъ: пригнать. Припасував лутку. Ком. Пр. № 749.
При́пек, ка, м. = Припічок. НВолын. у.
Припекти́. См. Припікати.
Припереза́ти. См. Приперізувати.
Припері́зувати, зую, єш, сов. в. припереза́ти, жу́, жеш, гл. Прихватывать, прихватить поясомъ, подсунувъ подъ поясъ, прихватить имъ. Виросла коса до пояса, ні росплести, ні росчесати; прийде ми ся приперезати. МУЕ. III. 38.
Припе́рти, пру́, пре́ш, гл. 1) Притащить, принести. Цілий улік меду припер. Рудч. Ск. II. 15. 2) См. Припірати.
Припе́ртися, пру́ся, пре́шся, гл. Притащиться. Тебе не кликано, так чого ж приперся? Харьк. г.
Припива́ти, ва́ю, єш, гл. — до ко́го. При потчиваніи напиткомъ угощающій подноситъ чарку угощаемому, но, по просьбѣ послѣдняго, долженъ сперва выпить самъ (часто въ этомъ случаѣ отпивается только немного изъ рюмки), — это и называется припива́ти. Дружки співають, — я частую і від усякого прип'ю. Алв. 23. До ляха медом і оковитою горілкою припиває. АД. II. 114.
Припи́лка, ки, ж. Птица тиркута, Glareola melanoptera. Драг. 6.
Припильнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Присмотрѣть. 2) Постараться (въ работѣ), поусердствовать. Нумо, діти, нумо, нумо припильнуймо. Як не будем пильнувати, то тут будем ночувати. Нп.
Припи́н, ну, м. 1) Остановка, задержка. 2) Припи́н да́ти кому́. Усмирить. Черк. у.
Припина́ти, на́ю, єш, сов. в. прип'ясти́, пну́, не́ш, гл. Привязывать, привязать, приколоть. Чуб. I. 74. Приколень, що коня припинають. Чуб. I. 74. Ой припну коня коло калиночки, а сам ляжу спати на край могилочки. Макс. Припну фартух дорогий, золотії береги. Макс. Припни шаблю в лівім боці. Драг. 66.
Припина́тися, на́юся, єшся, сов. в. прип'ясти́ся, пну́ся, не́шся, гл. Привязываться, быть привязаннымъ, прикрѣпленнымъ. Перше була куна в притворі церковнім, до которої припинались покритки. Чуб. VI. 20.
Припина́чка, ки, ж. Веревка, которою привязываютъ скотъ для пастьбы. Рк. Левиц.
Припини́ти, ся. См. Припиняти, ся.
При́пинка, ки, ж. = Припин. Ледача шкапа скрізь припинки має. Ном. № 10848.
Припиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. припини́ти, ню́, ниш, гл. Останавливать, остановить, удержать. Що то воно? батька бити? Треба припинити. НВолын.
Припиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. припини́тися, ню́ся, нишся,, гл. Останавливаться, остановиться, удержаться. Марта, дивлюсь, припинилась.... і слухає. МВ. I. 109.
