Приписа́нець, нця, м. Вновь приписавшійся къ обществу; натурализованный. Потім стали ходить до нас оті приписанці, що приписались з чужих сел, то вже не те пішло. Павлогр. у.
Приписа́ти, ся. См. Приписувати, ся.
Припи́сувати, сую, єш, сов. в. приписа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Приписывать, приписать. 2) Писать, написать (въ письмѣ). Грин. II. 290, 100. Батько приписав з дому до сина, щоб той приїхав. Грин. II. 271. Наш москаль приписав, щоб йому хоч карбованців два подали. Кіев. у. А ще од своїх рук листи писав, до Василя Молдавського посилав, а в листах приписував… АД. II. 100.
Припи́суватися, суюся, єшся, сов. в. приписа́тися, шу́ся, шешся, гл. Приписываться, приписаться. Приписався до Мар'янівської громади. Мир. Пов. II. 42.
Припі́взити, жу, зиш, гл. Укрѣпить соломенную крышу півзинами. Чуб. III. 390.
Припізни́тися. См. Припізнятися.
Припі́знюватися, нююся, єшся, гл. = Припізнятися.
Припізня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. припізни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Опаздывать, опоздать. Сим. 222. Забарився, на вечерю припізнився. Чуб. V. 1014.
Припіка́ння, ня, с. Прижиганіе.
Припіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. припекти́, печу́, че́ш, гл. 1) Припекать, припечь, прижигать, прижечь. Сонце в віконце пече, припікає. Ном. № 8742. 2) О сильномъ холодѣ: донимать, донять. Да й припікає! учора руки померзли, а сьогодня ноги. О. 1861. V. 76.
Припі́л, по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. V. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. I. 249.
Припімну́ти, ну́, не́ш, гл. Вспомнить. Припімнув собі сердешних батька, рідну неньку. Млак. 92.
Припін, по́ну, м. Привязь. К. Іов. 88. Грин. III. 253. Гей мої коні в хана на припоні. Нп.
Припір, по́ру, м. Часть шеи у вола, о которую упирается ярмо. Волч. у. Мнж. 181.
Припіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. припе́рти, пру́, ре́ш, гл. Упираться, упереться. (Будинок) до другого стріха в стріху припірав. ЕЗ. V. 77.
При́пічок, чка, м. 1) Шестокъ (въ кухонной печи). Чуб. VII. 381. Вас. 193. На припічку жар. Мет. 16. Піч наша регоче, коровая хоче; а припічок усміхається, коровая сподівається. Мет. 164. 2) Лежанка. Мати сидить на припічку. Рудч. Ск. I. 182. А дитина на припічку росквакалася. Чуб. V. 635.
Припі́шати, шаю, єш, гл. Первоначально: сдѣлаться пѣшимъ, утративъ лошадей, воловъ, а затѣмъ и вообще обѣднѣть. Був колись багатирь, а теперь припішав. Черк. у.
Припла́кати, пла́чу, чеш, гл. Оросить слезами. Приплакала бабка увесь ліс, а по їй ні біс. Ном. № 2386. Мати усі думки приплакали: „Що його робити і що його чинити?́“ МВ. II. 122.
Припла́та, ти, ж. Приплата, доплата.
Приплати́ти, ся. См. Приплачувати, ся.
Припла́чувати, чую, єш, сов. в. приплати́ти, чу́, тиш, гл. Приплачивать, приплатить, доплатить.
Припла́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. приплати́тися, чу́ся, тишся, гл. Платиться, поплатиться. От як страшенно поплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи. К. ХП. 116.
Припле́нтати, таю, єш, припле́нтатися, таюся, єшся, гл. Прибрести, притащиться. Відкіля ти у біса приплентав сюди? Стор. МПр. 162. Приплентавсь до нас та й живе. Волоцюга припленталась. Рудч. Ск. II. 10.
Припле́нтач, ча, м. Пришлецъ, бродяга. І хто? Троянець, голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Ен. IV. 40.
Приплеска́ти. См. Припліскувати.
Приплести́, ся. См. Приплітати, ся.
Приплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припливти́ и приплисти́, ву́, ве́ш, гл. Приплывать, приплыть. Рудч. Ск. II. 19. Припливла до берега.
Припли́нути, ну, неш, гл. = Приплисти.
Приплисти́. См. Припливати.
Приплі́д, пло́ду, м. Приплодъ. Корови їх приплодом звеселяють. К. Іов. 46.
Приплі́док, дку, м. = Приплід. Драг. 118. Приплідок од скотинки. Сим. 196. У Г. Барвінок слово прилагается и къ людямъ. Добре, що в тебе приплідку (= дітей) нема, дак ти таке й верзеш. Г. Барв. 324.
