Приплі́скувати, кую, єш, сов. в. приплеска́ти, плещу́, щеш, гл. 1) Прибивать, прибить сверху преимущ. чѣмъ либо плоскимъ (ладонью, лопатой) съ цѣлью сравнять и придавить поверхность. Взяв важку лопату й почав припліскувати боки нового стіжка. Левиц. Пов. 194. Ноженьками придоптала, рученьками приплескала. Чуб. III. 78. 2) Хлопать, прихлопывать, похлопать (въ ладони). Левиц. I. 286. Почав кричати та в долоні припліскує. Св. Л. 106.
Припліта́ти, та́ю, єш, сов. в. приплести́, плету́, те́ш, гл. Приплетать, приплесть. Ой там моя хатонька край води з високого дерева лободи. — А я ж к тому сінечки приплету з високого дерева черету. Нп.
Припліта́тися, та́юся, єшся, сов. в. приплести́ся, ту́ся, те́шся, гл. 1) Приплетаться, приплестись. 2) Присоединяться, присоединиться. Черк. у.
При́плітка, ки, ж. Доплетенное.
Припліт́увати, тую, єш, гл. = Приплітати. Да плетуть сітки да на твої дітки і на тебе, сіра утонько. — Да нехай же плетуть і приплітують, я ж того не боюся. Маркев. 118.
Припліши́ти, шу́, ши́ш, гл. = Заплішити.
Припло́шистий, а, е. Плоховатый. Жито приплошисте. Вх. Лем. 456.
Приплуга́нитися, нюся, нишся, гл. Медленно дотащиться. Так нагулялися, що на велику силу додому приплуганилися. О. 1862. IX. 111.
Приплу́житися, жуся, жишся, гл. = Приплуганитися.
Приплу́тати, ся. См. Приплутувати, ся.
Приплу́тувати, тую, єш, сов. в. приплу́тати, таю, єш, гл. Припутывать, припутать.
Приплу́туватися, туюся, єшся, сов. в. приплу́татися, таюся, єшся, гл. Привязываться, привязаться, припутываться, припутаться, вмѣшаться. Не приплутуйтеся ви до нас, а ми до вас. Драг. 171.
Приплю́скнути, ну, неш, гл. Зачахнуть, недоразвиться (о зернѣ).
Приплю́щити. См. Приплющувати.
Приплю́щувати, щую, єш, сов. в. приплю́щити, щу, щиш, гл. 1) Сплющивать, сплюснуть, сдавить. 2) Прижмуривать, прижмурить глаза.
Припну́ти, пну́, не́ш, гл. = Прип'ясти. Припну фартух дорогий. Чуб. V. 10.
Припня́ти, пну́, не́ш, гл. = Прип'ястя. А я скажу коника припняти. Чуб. V. 259.
Приповза́ти, за́ю, єш, сов. в. приповзти́, зу́, зе́ш, гл. Приползать, приползти. Г. Барв. 354.
Приповеді́нка, ки, ж. = Приповідка. У нас така приповедінка: де парубок, там і дівка. Ном. № 8736.
Приповіда́нка, ки, ж. = Приповідка. Вх. Лем. 456.
Приповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. приповісти́, ві́м, віси́, гл. 1) Приговаривать, присказывать, присказать. Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати. Гол. I. 229. 2) Разсказывать, разсказать. Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість. Гол. I. 58. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був. Каменец. у. 3) Говорить, сказать пословицами. Старі люде приповідають: на їднім місці і камінь обростає. Каменец. у.
Припові́дка, ки, ж. Пословица, поговорка.
Припові́дувати, дую, єш, гл. = Приповідати. Ой видавав батенько дочку у чужую стороночку, да заказує, приповідує, щоб сім рік не бувала. Чуб. V. 750.
Припові́сти. См. Приповідати.
Припові́стися, ві́мся, віси́ся, гл. = Приповісти 2. Сестра плаче, а приповістися і мені навіть не хотіла. Федьк.
Припові́стка, ки, ж. = Приповість. Приповістка батькова за татарський набіг. Мир. ХРВ. 85.
Приповість, ти, ж. 1) = Приповідка. Приповість в школярів: не вкрав, але достав. Ном. № 6095. 2) Разсказъ. Чуючи од батька страшні приповісти про війни та походи… Мир. ХРВ. 82. Од старих людей приповісти такої не чувала, щоб о Петрі бистрії ріки-озера замерзали. ЗОЮР. I. 27. 3) Притча. Говорив до них приповістями. Єв. Мр. III. 23.
Приповня́ти, ня́ю, єш, гл. Дополнять. Хай вам Бог приповня. Ном. № 4553.
Приподо́битися. См. Приподоблятися.
Приподобля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. приподо́битися, блюся, бишся, гл. 1) Сдѣлаться угоднымъ. Чим той Лазарь Богу приподобився? Ном. № 172. 2) Угодничать передъ кѣмъ, подольщаться, подольститься. Приподобляючись (русини) до приятелів ляхів, робились римськими католиками. К. ХП. 114.
