Припозва́ти. См. Припозивати.
Припозива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припозва́ти, зву́, ве́ш, гл. — позовом. Привлекать, привлечь къ суду. Котл. НП. 399.
Припоко́їти, ко́ю, їш, гл. Позаботиться о спокойствіи. Одіне, змиє, припокоїть. Мкр. Г. 19.
Припо́лок, лка, м. Доска возлѣ печки, на которой лежатъ доски пола.
Припом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. Припомнить. Об моєї пригоді козацької припом'яни. АД. I. 94.
Припо́ристий, а, е. 1) О волѣ: съ хорошо выдающеюся частью шеи, о которую упирается ярмо. 2) О саняхъ: съ полозьями, загнутыми подъ прямымъ угломъ. Каменец. у.
Припороши́ти, шу́, шиш, гл. Присыпать. І мій волос сивина геть припорошила. Млак. 10.
Припору́ка, ки, ж. Порученіе.
Припоруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. припоручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить. Припоручаю тобі твого брата. Г. Барв. 406.
Припоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. Принарядить; украсить; привести въ порядокъ.
Припоряди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Принарядиться; украситься; привести себя въ порядокъ.
Припосила́ти, ла́ю, єш, сов. в. припосла́ти, шлю́, шле́ш, гл. Ниспосылать, ниспослать. Нехай тобі Бог з вищого неба припошле. О. 1861. VI. 75.
Припослі́док, дку, м. Конецъ. Преимущ. въ выраженіи: на припослі́дку. Въ самомъ концѣ, послѣ всего. На припослідку виходе биться той Іван. Грин. I. 182.
Припости́ти. См. Припощувати.
Припочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припочи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. I. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. I. 221.
Припо́щувати, щую, єш, сов. в. припости́ти, пощу́, сти́ш, гл. Налагать, наложить постъ, изнурять, изнурить постомъ. Ой як би я знав, ой як би я відав своїй жизні край, то я б свою душу грішну постами припостив. Грин. III. 148.
Припра́ва, ви, ж. Приправа. Чуб. V. 666. Шух. I. 143. Яка приправа, така й потрава. Ном. № 7117. Ум. Припра́вка. Грин. III. 653.
Припра́вити. См. Приправляти.
Припра́вка, ки, ж. Ум. отъ приправа.
Приправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. припра́вити, влю, виш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у. 2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).
Припрова́джувати, джую, єш, сов. в. припрова́дити, джу, диш, гл. Приводить, привести. Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку. Нп. Живого медведя припровадит пану. Гн. II. 170.
Припроси́ти, ся. См. Припрошувати, ся.
Припро́ха, хи, ж. Припрашиванье. В гостях усього було, а припрохи ні трохи. Чуб. I. 254.
Припроха́ти. См. Припрохувати.
Припро́хувати, хую, єш, сов. в. припроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Припрошувати, припросити. Та виходьте, не бійтесь!… припрохував їх Сухобрус. Левиц. Пов. 28.
Припроша́ти, ша́ю, єш, гл. = Припрошувати. Почав припрошати: „Пийте, браття!“ Св. Л. 181.
Припро́шувати, шую, єш, сов. в. припроси́ти, шу́, сиш, гл. Припрашивать, припросить. Усякі наїдки та напитки розношує, кожного сам припрошує. Рудч. Ск. II. 163. Ой ми б закусили, як би нас припросили. Грин. III. 504. Се він знарошне їх налякав, щоб вони припросили його проводити їх. Кв. I. 52.
Припро́шуватися, шу́юся, єшся, сов. в. припроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Испрашивать, испросить разрѣшеніе войти. Прийшов до свого села і припросився на ніч. Гн. I. 213. См. Упроситися.
Припряга́ти, га́ю, єш, сов. в. припрягти́, пряжу́, же́ш, гл. Припрягать, припречь.
Припу́дити, джу, диш, гл. 1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох. 2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало.
При́пуск, ку, м. 1) Допущеніе. 2) = Припуст. У припуск теля пускаємо їсти. Константиногр. у.
Припуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. припусти́ти, пущу́, стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу. 3) Припускать, припустить, побѣжать быстро. Як припустив коня воро-
