Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/443

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ного, — міст мені вломився. АД. II. 168. Як припустив бігти, — утік. МВ. (О. 1862. I. 104). Дощ припусти́в. Пошелъ сильный дождь. Наче був переставав дощ, а тепер ба який припустив. Харьк.

Припуска́тися, ка́юся, єшся, сов. в. припусти́тися, щу́ся, стишся, гл. 1) Съ жадностью что ѣсть, пить. Не припускайтесь дуже до горілки. Каменец. у. 2) Ссылаться, сослаться. Припускаюсь на людей, то й ті скажуть, що я дітей своїх до пуття довела. Харьк. у.

При́пуст, ту, м. См. Упри́пуст. Сим. 182.

Припусти́ти, ся. См. Припускати, ся.

Припу́стниця, ці, ж. Короткія стропила на обоихъ причілках крыши. (Е. Чикаленко).

При́путень, тня, м. Пт.: а) Дикій голубь; б) подорожникъ, Emberiza Ammer. Вх. Пч. II. 10. Ном. № 10945. Сивий припутень. Левиц. I. 204. Припутень ходе над шляхом. Мнж. 172.

Припу́тина, ни, ж. Временная подпорка къ стропиламъ для удержанія ихъ въ вертикальномъ положеніи. Харьк.

Припуща́льник, ка, м. То-же, что и триб въ ткацкомъ станкѣ. См. Верстат. МУЕ. III. 24.

Припха́ти, ха́ю, єш, гл. Притащить, принести.

Припха́тися, ха́юся, єшся, гл. Притащиться. Грицько з Прицьком припхалися в гості. КС. 1882. X. 11.

Прип'я́сти, ся. См. Припинати, ся.

Прип'я́ти, пну́, неш, гл. = Припняти.

Прира́дити, джу, диш, гл. Присовѣтовать.

Прира́жений, а, е. Опаленный солнцемъ. Вх. Лем. 456.

Прира́мки, мн. Двойныя плечи въ мужской рубашкѣ. Гол. Од. 13.

Прирахува́ти, ху́ю, єш, гл. Присчитать.

Прира́яти, ра́ю, єш, гл. = Прирадити. Драг. 170. Прираяли люде: пойди заміж, — добре тобі буде. Чуб. V. 592. Люде прираяли, щоб кого за дитину (взяти). Сим. 234.

Прирва́ти, рву́, рве́ш, гл. Дорвать, нарвать еще.

Приректи́, речу́, че́ш, гл. Сказать. Вона прирекла до дітей: „Чекайте, діти!“ Гн. I. 92.

Приржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться слегка ржавчиной.

Пририхто́вувати, вую, єш, сов. в. пририхтува́ти, ту́ю, єш, гл. Прилаживать, приладить, устроить. Свої орґани пририхтували до граня. Гн. I. 181. Крісло пририхтував Люципер так, що коли Ісус мав сісти, то мав сі в ланцухи злапати. Гн. I. 119.

Прирі́внювати, нюю, єш, сов. в. прирівня́ти, ня́ю, єш, гл. Сравнивать, сравнить. Ном. № 1300. Не хочу я ні кого прирівняти, звиняйте, до свині. Гліб. Прирівняв кішку до собаки. Ном. № 7929.

Прирі́внюватися, нююся, єшся, сов. в. прирівня́тися, ня́юся, єшся, гл. Сравнивать, сравнить себя. Прирівнялась свиня до коня. Ном. № 7931.

Прирі́док, дку, м. Прирожденное свойство. У його такий прирідок, що він ростом малий, а дужий. Волч. у.

При́ріст, росту, м. Наростъ. Зміев. у.

Прироби́ти. См. Приробляти.

Приро́блювати, люю, єш, гл. = Приробляти.

Приробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прироби́ти, блю́, биш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Чортинята миттю приробили йому довгенькі крила. Стор. МПр. 47. 2) Зарабатывать, заработать. Г. Барв. 371. Два годи ходив по Дону, приробив трохи грошей. Г. Барв. 175. Позичив грошей та й приробив собі, як той, що талант дано йому, що у євангелії читають. Каменец. у.

Приро́да, ди, ж. 1) Природа. 2) Прирожденныя способности. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. У мене до цього діла природи нема. Хорол. у. Слов. Д. Эварн. 3) = Природжіння. Драг. 101.

Приро́джіння, ня, с. Половые органы. Желех. Колись то було ще з предвіка, як створив Бог чоловіка, — чи забув, чи ся встидав: природжіння йому не дав. Подольск. г.

Природи́ти, джу́, диш, гл. Уродить. Нащо це ти цілу картоплю, а не половинки садиш? — Шоб Бог більшу природив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Приро́дний, а, е. 1) Естественный. К. Іов. 90. 2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Константиногр. у. — до чо́го. Способный къ чему. Не природний він до цього. Константиногр. у.

Приро́дність, ности, ж. Естественность. Желех.

Приро́дно, нар. Естественно.

Прирожде́нний, а, е. 1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Ном. № 6039. Прирожденна