Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/444

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

відьма не така злюща, як учена. ЗОЮР. II. 39. 2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Виходь, мати, з віком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє. МУЕ. III. 173.

Прирозумі́ти, мі́ю, єш, гл. Сообразить, придумать, ухитриться. Мкр. Г. 57. Г. Барв. 507. Воно дурне, а прирозуміло вкрасти. Лебед. у. Якось ловлять (лева)… прирозуміли. Мир. ХРВ. 69.

Прироси́ти, шу́, си́ш, гл. Слегка побрызгать. Дощ приросив землю. Черк. у.

Прироста́ти, та́ю, єш, сов. в. прирости́, сту́, те́ш, гл. Приростать, прирасти. А думка проклята марою до серця так і приросла. Шевч. 496.

Приро́сток, тку, м. = Приплід. Рк. Левиц.

Приро́щений, а, е. Приросшій. Черк. у.

Прируба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) См. Прирубувати. 2) = Присіка́ти 2. Изъ заговора: Шепчу і виливаю, і присікаю, і прирубаю… Мил. М. 48.

Прируби́тися, блю́ся, би́шся, гл. О ранѣ: зажить, зарости. Вх. Лем. 456.

Приру́бувати, бую, єш, сов. в. прируба́ти, ба́ю, єш, гл. Рубить, нарубить въ добавленіе. Прирубай ще трохи дровець.

Прируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. приручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Мил. 180. Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш? Мет. 25.

Приса́да, ди, ж. 1) Усадьба. У Пимона присада добра. НВолын. у. 2) Привитая вѣтка плодоваго дерева. Приса́ду кла́сти. Прививать деревья. Шух. I. 110.

Приса́джувати, джую, єш, сов. в. присади́ти, джу́, диш, гл. 1) Садить, посадить еще въ добавленіе къ раньше посаженному. 2) Засаживать, засадить (за работу). Звикла бігати та гуляти, так хто тебе присадить за роботу. Кв. То це вона в вас і досі в ляльки гуляється? Сором, велика вже: пора за гребінь присадити, нехай пряде. Харьк. 3) Осаживать, осадить внизъ; опускать, опустить внизъ. Мик. 481.

Приса́дистий, а, е. Низкій и толстый, коротконогій. Присадистий кінь. НВолын. у.

Присади́ти. См. Присаджувати.

Приса́дкуватий, а, е = Присадистий. Левиц.

Присалабо́нитися, нюся, нишся, гл. Притащиться. Ти, бабо, знов присалабонилась із тим листом? Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Присанабо́житися, жуся, жишся, гл. Присосѣдиться. меж. 190.

Присапа́ти. См. Присапувати.

Приса́пувати, пую, єш, сов. в. присапа́ти, па́ю, єш, гл. Прикрывать, прикрыть мотыгой сѣмена. Хотин. у.

При́сваха, хи, ж. Въ сѣдлец. губ.: женщина, сопровождающая, вмѣстѣ со старшей дру́жкой, невѣсту въ то время, когда послѣдняя ходитъ сзывать сосѣдей на сватанье. Чуб. IV. 64.

Присвідува́ти, ду́ю, єш, гл. Дѣлать показанія, свидѣтельствовать. Присвідує на мене, що я, каже, вкрав. НВолын. у.

Присві́дчити, чу, чиш, гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить. Чуб. V. 137.

Присві́дчитися, чуся, чишся, гл. Убѣдиться, удостовѣриться. Присвідчилися, що земля круглобока. Ком. I. 52.

Присвіти́ти. См. Присвічувати.

При́світка, ки, ж. Освѣщеніе какого либо предмета или кому либо при его дѣйствіяхъ. Не було мені присвітки, я й упав на сходах.

Присвіча́ти, ча́ю, єш, гл. = Присвічувати. Там Тодорко коня сідлає, батько йому присвічає. Чуб. III. 464.

Присві́чувати, чую, єш, сов. в. присвіти́ти, свічу́, тиш, гл. Освѣщать, освѣтить какой либо предметъ, кому либо при дѣйствіяхъ его. Св. Л. 119. Присвіти лишень мені, — голку впустила. Харьк. Присвічуй, Боже, мені з неба! К. Псал. 8.

Присвої́ти, вою́, ї́ш, гл. 1) Присвоить. ЕЗ. V. 61. Присвоїв мою сокиру. Черк. у. 2) Принять въ свое общество, признать своимъ. Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні. Волч. у.

Присвої́тися, свою́ся, ї́шся, гл. Сродниться. Із чужим, як проживеш днів з двадцять, та й то присвоїшся, а то ж таки брат рідний. Волч. у.

При́свят, ту, м. Посвященіе. Присвят усіх моїх творів землякам. К. Дз. 110.

Присвяти́ти, ся. См. Присвячувати, ся.

При́святок, тка, м. Небольшой праздникъ. Чуб. III. 253.

Присвя́чувати, чую, єш, сов. в. присвяти́ти, свячу́, тиш, гл. Посвящать, посвятить. Чернець про те, щоб Господеві тіло і душу в жертву чисту присвятив. К. ПС. 85. Посвящать, посвятить кому свое произведеніе. К. Кр. 5.