Присвя́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. присвяти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. 1) Посвящаться, посвятиться, быть посвященнымъ кому, чему. 2) Дѣлаться, сдѣлаться святымъ. Пійду в черниці, вморю себе голодом, присвячусь молитвами. Г. Барв. 249.
Присвя́щуватися, щуюся, єшся, гл. = Присвячуватися. Тоді люде присвящувались, а тепер хай присвятиться. Лебед. у.
Присе́рбитися, блюся, бишся, гл. Присосѣдиться, пристать, привязаться. Так вона до його прикинулась, так присербилась. МВ. II. 141.
Приси́л, лу, м. Присылка. Кв. (Желех.).
Присила́ти, ла́ю, єш, сов. в. присла́ти, шлю́, шлеш, гл. Присылать, прислать. Кланяється, каже, пан Запічанський, прислав подарунок. Рудч. Ск. II. 12.
Присила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. присла́тися, шлю́ся, шлешся, гл. Присылать сватовъ. Ой хоч сватай, хоч не сватай, та хоч присилайся, а щоб слава не пропала, що рік ти кохався. Лукаш. 77.
Приси́лити. См. Присиляти.
Приси́лля, ля, с. Пристанище? Пчелиная мати ройочка веде. Ой веде, веде да й попитує: „Ой де б нам, дієтка, хороше присилля найти? Грин. III. 8.
Приси́лування, ня, с. Принужденіе. Правда, 1868, стр. 437.
Приси́лувати, лую, єш, гл. Принудить, заставить. Шкода мене вмовляти, а силувати — тож не знаю, хто мене присилує. МВ. I. 19.
Присиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. приси́лити, лю, лиш, гл. Привязывать, привязать. Взяв він Марієньку за білу рученьку, присилив до сосни, до сосни плечима. Гол. I. 163. Я присилив кониченька до дубонька зеленого. Гол. I. 22.
Присипаник, ка, м. Родъ лепешки, присыпанной творогомъ. Вх. Уг. 263.
Присипа́ти, па́ю, єш, сов. в. приси́пати, плю, плеш, гл. Присыпать, присыпать. Хорошенько коровай бгають, сирцем присипають. Мет. 163.
Присипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. приси́патися, плюся, плешся, гл. Присыпаться, быть присыпаннымъ. Левиц. (Правда, 1868, ст. 423). А сам почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись. МВ. (О. 1862. III. 72). Ти, ляше, злякнеш, із коня спаднеш, сам присиплешся землею. АД. II. 42.
При́сипка, ки, ж. Порошокъ, которымъ присыпаютъ что-либо, — при́сипка, напр., для выдѣлываемыхъ кожъ. МУЕ. I. 70.
Присипля́ти, ля́ю, єш, сов. в. приспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. 1) Убаюкивать, убаюкать. КС. 1893. VII. 81. Ходи, сонку, в колисочку, приспи нашу дитиночку. Макс. (1849). 102. 2) Задушивать, задушить ребенка, придавивъ его (о спящей женщинѣ).
Присиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. присо́х(ну)ти, хну, неш, гл. Присыхать, присохнуть.
Присіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. присі́яти, сі́ю, єш, гл. Сѣять, посѣять. Посіяти конопельки обіщався. Як сіяв, присівав, присіваючи, казав… Чуб. V. 1159. Усього дві десятинки присіваємо, а сем'я велика, є кому їсти. Черниг. у.
Присі́вок, вку, м. 1) Прибавка работнику къ денежной платѣ въ видѣ куска полевой земли, засѣваемой хозяиномъ, урожай съ котораго собираетъ работникъ. Чуб. VI. 76, 405. На присівок дав му півдесятини. Каменец. у. 2) Посѣвъ, засѣянное поле. Ой пила я в понеділок, та й пропила ввесь присівок. Грин. III. 324. Як зраня (на Дмитра) дує вітер, то ранний присівок буде добрий; як в полудне, то середний; а як вечером, то пізний. МУЕ. III. 50.
Присі́д, ду, м. Присѣстъ. За їдним присідом вечера з обідом. Ном. № 11972.
Присіда́ти, да́ю, єш, сов. в. присі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Присѣдать, присѣсть. Рудч. Ск. I. 4, 134. Дурного по ногах, щоб присів. Кролев. у. 2) Придавливать, придавить, садясь. Як саджають молодих на посад, то тоді молода кілько пальців правої руки присяде, тілько літ не буде мати дітей. ЕЗ. V. 179. 3) Одолѣвать, одолѣть. А дівчину думи лютії присіли. Млак. 5. А ще як вороги присідут — Господи! то так уже доскулят до живого. ЕЗ. V. 215. Його присіла сідина. Онъ посѣдѣлъ. Шух. I. 32.
При́сіди, дів, м. мн. Въ выраженіи: на-в-присіди. См. Навприсідки.
При́сідка, ки, ж. = Поверхниця 2. Вх. Зн. 61. Шух. I. 79.
Присідла́ти. См. Присідлувати.
Присі́длувати, лую, єш, сов. в. присідла́ти, ла́ю, єш, гл. Притягивать, притянуть сѣдло подпругой. Шух. I. 78.
Присіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. присі́кти, січу́, че́ш, гл. 1) Пресѣкать, пресѣчь. 2) — переполо́х. Симпатически лѣчить иснугъ отсѣченіемъ на порогѣ концевъ во-
