Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/446

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

лосъ больного и вѣника въ соединеніи съ извѣстными пріемами. Черк. у. Мил. М. 48. Грин. II. 318.

Присі́катися, каюся, єшся, гл. Привязаться, придраться, пристать. Присікався до чоловіка, — як не б'є. Рудч. Ск. II. 168. Присікався як оса. Ном. № 2758.

Присі́лок, лка, м. Приселокъ. Любився парубок з дівкою і ходив до неї з другого присілка. Грин. II. 177. Я вчора їздив на присілок. Могил. у.

Присі́нечкимн. Ум. отъ присінки.

Присіне́шний, а, е. Относящійся къ присінкам. Стор. МПр. 99.

Присі́нки. См. Присінок.

Присінок, нка, м. Пристройка. Вх. Зн. 55. Чаще во мн. присі́нки. Крыльцо, крыльцо съ навѣсомъ на двухъ столбикахъ. Поп. 52. В присінках всі пани сиділи, на дворі ж вкруг стояв народ. Котл. Ен. II. 15. Наймити й наймички на присінках. Сим. 205. Ум. Присінечки. Чуб. V. 1076. Ой у сінечки, у присінечки ясне сонечко сходить. Мил. Св. 18.

Присі́ння, ня, с. = Присінки.

Присі́патися, паюся, єшся, гл. = Присі́катися. Дівчата так і присіпались: „Скажи, Мотре!“ МВ. I. 87. Чого се він до мене присіпався? О. 1862. VII. 35.

Присі́сти. См. Присідати.

Присі́шок, шка, м. 1) Подпорка. Лебед. у. 2) Столбикъ съ развилиной на концѣ, въ которую помѣщается горизонтальное бревно (при постройкѣ сарая). Чуб. VII. 393. 3) мн. присішки. Въ думѣ — стремена. То теє (козак Голота) промовляв, на присішках став, без міри пороху підсипає, татарину гостинця в груди посилає. АД. I. 170. Это же мѣсто съ переводомъ: ЗОЮР. I. 18.

Присі́яти. См. Присівати.

Прискака́ти, чу́, чеш, гл. Прискакать.

При́скаком, нар. Урывками. Прискаком шила, бо ніколи добре сісти. Черниг. у.

Приска́кувати, кую, єш, сов. в. приско́чити, чу, чиш, гл. Подскакивать, подскочить къ кому, чему, подбѣгать. Рудч. Ск. II. 30. Прискочив до лави. Драг. 63. Внучка качається по садку білим клубочком: і до нас прискочить, і знов у гущавині зеленій зникне. МВ. I. 18. Скаче горобейко по двору, то прискакує ік вікну. Грин. III. 539.

При́скалка, ки, ж. Выступъ скалы, боковая скала. Я урвався з скали та упав на прискалку, а звідти знов ударивсь об прискалку. Каменец. у. Антосьо.... роздивлявся на гори та жахався, як люде лазили по них, ступаючи з прискалка на прискалок. Св. Л. 217.

При́сканець, нця, м. Родъ аладьи изъ сладкаго тѣста.

Приска́ржити. См. Прискаржувати.

Приска́ржувати, жую, єш, сов. в. приска́ржити, жу, жиш, гл. — кого́. Жаловаться, пожаловаться на кого. Могилев. у. Не забули ми тобі, як ти нас прискаржував (перед паном). Св. Л. 68.

При́скати, каю, єш, гл. 1) Брызгать. Грин. II. 37. 2) Фыркать. Росердила невірного, що аж прискає. Грин. III. 308.

Прискіпа́тися, па́юся, єшся, гл. = Присікатися. Біда до мене прискіпалась.

Приско́чити. См. Прискакувати.

Прискри́гнути, ну, неш, гл. Прикрутить, поставить въ стѣснительное положеніе. Як прискригне, що ради не можно дати, то йдем помочі шукати.

Прискри́нок, нка, м. Ящичекъ въ сундукѣ, вверху, вдоль боковой стѣнки, для храненія мелкихъ вещей. Вас. 150.

Прискри́пати, паю, єш, гл. = Прискригнути. Прискрипала мене нещасна година: вмерла жінка, зосталась дитина. Грин. III. 381.

Присла́ти, ся. См. Присилати, ся.

Прислини, мн. = Паслін. Вх. Пч. I. 13.

Прислі́вник, ка, м. = Прислів'я. Вх. Лем. 456.

Прислі́в'я, в'я, с. Пословица, поговорка. Українські приказки, прислів'я і таке инше. Збірники О. В. Марковича і др. Спорудив. М. Номис. Спб. 1864.

Прислі́джувати, джую, єш, сов. в. присліди́ти, джу́, ди́ш, гл. Прослѣживать, прослѣдить. Дивлюсь, — пішов він у двір; я й пристояв, щоб побачити, що він робитиме, прислідив за ним; а він до дверей: зламав замок та в хату. Новомоск. у.

Прислі́пуватий, а, е. Слѣпой на одинъ глазъ. (Залюбовск.).

Присло́н, ну, м. 1) Мѣсто, гдѣ лежитъ покойникъ въ домѣ. Угор. 2) Горный обрывъ. Угор.

Прислу́га, ги, ж. Услуга.

Прислуго́вувати, вую, єш, прислугувати, гую, єш, гл. Прислуживать. Левиц. I. 476.

Прислужи́ти, ся. См. Прислужувати, ся.

Прислу́жувати, жую, єш, сов. в. при-