Стріла нас панночка вже доросла й огрядненька собі. МВ. I.
Огря́дність, ности, ж. Дородность. Не вважаючи на свою… огрядність, суддя садив тропака. Левиц. I. 351.
О́гуд, ду, м. = Огудиння. Соняшники, кущі, огуд всякий. Сим. 225.
Огу́да, ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. К. Дз. 207.
Огу́дина, ни, ж. = Огудиння.
Огу́диння, ня, с. Стебли арбузовъ, дынь, огурцовъ, тыквъ. Левиц. I. 276.
Огу́дити, джу, диш, гл. Охулить, осудить. Не хотять на його й глянуть, а глянуть — огудять. Шевч.
Огу́зка, ки, ж. Огузокъ, задняя, нижняя часть чего-либо. Там то мелник хороший… ані мірки не просить, сам огузку заносить. Гол. III. 358.
Огу́лити, лю, лиш, гл. Обмошенничать, надуть. Москаль козака як раз огулить, а москаля і чорт не одурить. Ном. № 846.
Огу́литися, люся, лишся, гл. Ошибиться, дать промахъ. Та й пан не огулився, що полюбив таку кралю. Лебед. у. Ізроду шкапи не купувавши та сам задумав купувати, — чи бач і огулився. Рудч. Ск. II. 276.
Огу́лом, нар. 1) Оптомъ, гуртомъ. Бачите, щоб було посходніш, сторгуємось огулом. Стор. 2) Вообще. Мовлячи огулом, треба сторожко підступати.
Огу́ритися. См. Огурятися.
Огурне́нький, а, е. Ум. отъ огурний.
Огу́рни́й, а, е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина. Брацл. у. 2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Брацл. у. Ум. Огурне́нький.
Огу́рність, ности, ж. Строптивость, упорство, упрямство.
Огу́рно́, нар. Строптиво, упорно, упрямо.
Огу́рство, ва, с. = Огурність.
Огуря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. огу́ритися, рюся, ришся, гл. Упрямиться, заупрямиться, противиться, воспротивиться. Щоб козак в військо ходить не огурявся.
Од, пред. См. Від.
О́даль, нар. Вдали, поодаль.
Одамашко́вий, а, е и пр. = Адамашковий и пр.
Ода́я, ода́ї, ж. Загонъ для рогатаго скота внѣ села. Литин. у.
Одб… См. слова отъ Відбабувати до Відбуча.
Одв… См. слова отъ Відвага до Відв'язуватися.
Одві́р, во́ру, м. = Одві́рок. МУЕ. III. 45.
О́двір, нар. Возлѣ дверей. Гей станьте одвір, щоб лихі собаки не повтікали. К. ПС. 57.
Одві́рець, рця, м. = Одвірок. О. 1861. XI. Св. 35.
Одві́рник, ка, м. См. Лавчастий замок. Шух. I. 93.
Одві́рок, рка, м. Дверной косяк. Чуб. VII. 378. Kolb. I. 57. Золотая брама, а срібні одвірки. Нп. Ум. Одві́рочок.
Одву́кінь, нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. (Вістовець) летів одвукінь з Низу день і ніч. К. ПС. 135.
Одг… См. отъ Відгада до Відгусти.
Одд…. См. отъ Віддавання до Віддячливий.
Оде́жа, жі, ж. Одежда, одежа. Одежу всю цвітну порвала. Котл. Ен. VI. 81. Як би хліб та одежа, — їв би козак лежа. Ном. № 1724. Ум. Оде́женька. Чуб. V. 719.
Одежи́на, ни, ж. 1) Что либо изъ платья. Г. Барв. 190. 2) Оде́жина = Одежа. Жа́лувати оде́жину. Беречь платье. Не́хтувати оде́жину. Не жалѣть, не беречь одежды. Ном. № 11133. Ум. Оде́жи́нка. Мир. Пов. I. 123.
О́дека, о́деки, о́дельки, нар. Вотъ здѣсь. Желех.
Оде́н, числ. = Один. Подольск. г.
Оде́нки и оденьки, ків, м. мн. 1) Дневное собраніе замужнихъ женщинъ зимою для рукодѣльныхъ работъ. Балт. у. 2) Остатки на днѣ, подонки.
Оде́нок, нка, м. Стогъ сѣна. Шух. I. 76, 108.
Одену́ти, ну́, не́ш, гл. Одѣть. К. (Желех.).
Одену́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одѣться. Оденулась молодая та й мелькнула з хати. Мкр. Н. 21.
Оде́нчичка, ки, ж. Пришедшая на оденки.
Оде́ньки. См. Оденки.
Одера́чка, ки, ж. Родъ гребня, которымъ расчесываютъ ленъ послѣ того какъ очистять его отъ кострики. Вх. Уг. 249.
Оде́ржати, ся. См. Одержувати, ся.
Оде́ржування, ня, с. 1) Полученіе. 2) Владѣніе чѣмъ, обладаніе.
Оде́ржувати, жую, єш, сов. в. оде́р-
