Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

жати, жу, жиш, гл. Получать, получить. Віруйте, що одержите і буде вам. Єв. Мр. XI. 24.

Оде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. оде́ржатися, жуся, жишся, гл. 1) Получаться, получиться. 2) Удерживаться, удержаться. Не знаю, де в мене й дух одержався. Гладка така, що й миш не одержиться. Ном.

Одернува́ти, ну́ю, єш, гл. Обложить дерномъ.

Одж… См. отъ Віджалувати до Віджухаритися.

О́дже, сз. = Отже. Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав, одже щебече. Ном. № 7909.

Одзвінки, ків, м. мн. Раст. Thalictrum aquilegiaefolium. Вх. Пч. I. 13.

Одзьо́бати. См. Одзьо́бувати.

Одзьо́бувати, бую, єш, сов. в. одзьо́бати, баю, єш, гл. = Обполювати, обполоти. Вх. Лем. 442.

Оди́н, одна́, одно́, числ. Одинъ, одна, одно. З одним, Богом на сто ворог. Ном. № 12. Оди́н о́дного, одно 'дно́го, оди́н у о́дного, один на о́дного и пр. Одинъ другого, другъ друга, другъ у друга, другъ на друга и пр. Вони один одного покохали. Стор. МПр. 57. Питали один в одного. Єв. Мр. I. 27. Пастухи казали один до 'одного. Єв. Л. II. 15. Оди́н по о́дному. Одинъ за другимъ. ЗОЮР. I. 6. Один по одному лист у гаї осипається. Дещо. Один по одному спішать. Щог. В. 134. Одни́м оди́н. Совершенно одинъ; единственный. Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька дуже багатого. Кв. Одно́, в одно́. Не переставая. Ледві додому вернувсь та 'дно стогне. Грин. I. 285. Я її пужалном лущу в одно. Щог. В. 71. Все одно́. Все равно. А що ж, каже царенко, нам все одно пропадать. Рудч. Ск. Не одно́-десять. Не одинъ десятокъ. Не одно-десять навчив парубків пісень московських співати. Кв. Одного́ разу́. Однажды. Одного ра́нку, ве́чора. Однажды утромъ, вечеромъ. Одного ранку… сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. II. 4. Ум. Одне́нький. Вона у мене одненька. Лохв. у.

Одина, ни, ж. Одиночество, уединеніе. Та в одині-самотині в садочку буду спочивати. Шевч. 630.

Одина́дцятеро, числ. Одинадцать. Дивиться — одинадцятеро дочок. ЗОЮР. II. 71.

Одина́дцятий, а, е. Одинадцятый. Уже твої хорти одинадцяті двері гризуть. Рудч. Ск. I. 137.

Одина́дцятка, ки, ж. Полотно въ 11 пасмъ. Лебед. у. (Залюб.).

Одина́дцять, ти, числ. Одинадцать. Було вас (биших) одинадцять, а бех дванадцятий. Чуб. I. 116. Сповістили про все се одинадцятьох. Єв. Л. XXIV. 9.

Одина́к, ка, м. = Одинець.

Одина́чка, ки, ж. 1) Единственная дочь. Батько й мати любили мене, одиначку, вельми. Г. Барв. 230. Що то вже одиначка! Ном. № 9324. 2) Рублевый кредитный билетъ. Він дав мені троячку, а я йому здачі одиначку, а мені осталось два рублі. Новомосковск. у. (Залюбов.).

Одине́ць, нця, м. 1) Единственный сынъ. Грин. II. 306. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши. Мкр. Н. 2) Одинъ человѣкъ. Г. Барв. 326. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні з ким. Г. Барв. 202. По оди́нцю. По одиночкѣ, по одному. Сіх ляхів дуків, срібляників по одинцю з хати вивождають. ЗОЮР. I. 320. 3) Дикій кабанъ, волкъ, ходящій въ одиночку. Кіев. г. Вх. Пч. II. 7. Ум. Оди́нчик, оди́нчичок. Чуб. III. 273. Тим я тебе полюбила, що въ батька одинчик. Грин. III. 157.

Одини́ця, ці, ж. 1) Единица. На первому місці вісім одиниць, на другому чотирі десятки, значить — сорок вісім. К. Грам. 100. 2) = Одина́чка. Чи я в тебе, моя мати, та одна одиниця? Чуб. V. 569. Ум. Одини́чка, одини́ченька. Дівка Галочка в свого батенька одиниченька була. Грин. III. 470.

Одино́кий, а, е. 1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Шевч. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? О. 1861. XI. Кух. 37. 2) Единственный. Галиц.

Одино́цтво, ва, с. Одиночество. Се мені одиноцтво та убожество так вік скоротило. Г. Барв. 357.

Оди́нчик, ка, оди́нчичок, чка, м. Ум. отъ одинець.

Одиню́сінький, а, е. Единственный, совершенно одинъ. Один одинюсінький був син — і того узяли.

Одича́віти, вію, єш, гл. Одичать. Одичавів кінь у табуні. Міус. окр.

Одібра́ти. См. Відібрати.

О́діва, ви, ж. Одежда. Е, ні, це не той, не въ такій одіві, як той, що мене грабував. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.) 2) Оді́ва. Одѣваніе. Купувала собі для одіви свитину на базарі. Новомосков. у. (Залюб.)

Одіва́ння, ня, с. = Одягання. Ум. Одіва́ннячко. Грин. III. 441.