Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/471

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

гра́ти, гра́ю, єш, гл. Проигрывать, проиграть. Або виграв, або програв. Ном. № 4273. Програв чумак вози й воли в кості. Чуб. V. 1039. 2) Играть, проиграть на музыкальномъ инструментѣ. У військову суремку добре грає-програває. АД. I. 258.

Програва́тися, раю́ся, є́шся, сов. в. програ́тися, гра́юся, єшся, гл. Проигрываться, проиграться. Котл. Ен. V. 28. От грали, грали, один програвсь. Драг. 127. Ти ж знав, що вчора наш у карти пан програвся? Г.-Арт. (О. 1861. III. 83).

Прогребти́. См. Прогрібати.

Прогремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Прогремѣть.

Прогриза́ти, за́ю, єш, сов. в. прогри́зти, зу́, зе́ш, гл. Прогрызать, прогрызть. Так не проклята, мишва! Глянь, яку дірку прогризли! Черниг. у.

Прогриза́тися, за́юся, єшся, сов. в. прогри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. Прогрызаться, прогрызться. Той змій як прогризся скрізь той ліс і знов летить за ними. Рудч. Ск. I. 119.

Прогріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. прогребти́, бу́, бе́ш, гл. Прогребать, прогресть, прочистить. Прогріб присок в огнищі. Грин. II. 183. Чорний ворон.... кіхтями-ніхтями прогрібає. Мил. М. 38.

Прогріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. прогрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достичь своимъ тепломъ куда, сквозь что. Такої ж ви хатоньки (= труни) забажали темної, невидної, невеселої! Туди сонечко не прогріє, вітрець не провіє. Мил. 185.

Прогрі́мати, маю, єш, гл. Прогремѣть.

Прогрімота́ти, чу́, чеш, прогрімоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Прогрімати.

Про́гріх, ха, м. Погрѣшность, промахъ. Левиц. (Правда, 1868, 545).

Прогріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. прогріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Погрѣшать, погрѣшить. Що ж єм прогрішив, о що тя питаю, ти ж сама знаєш, як тя кохаю. Гол. I. 349.

Прогріша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. прогріши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Провиняться, провиниться. Ти любиш її, хоч вона й прогрішилась. Г. Барв. 344.

Прогрома́джувати, джую, єш, сов. в. прогрома́дити, джу, диш, гл. Прогребать, прогресть. Прогромадив ямку і заховав кость. О. 1862. V. 84.

Прогугни́ти, ню́, ни́ш, прогугня́віти, вію, єш, гл. Произнести въ носъ, прогнусявить. „Спасибі, пани молодці!“ прогугнив Кривоніс. Стор. МПр. 130.

Прогу́лок, лка и лку, м. Узкій проходъ. НВолын. у.

Прогу́лька, ки, ж. Гульба? Чоловіче, ти знаєш, що ти все п'єш та гуляєш, що все гульки та прогульки, а об смерти нема думки. Чуб. V. 1093.

Про́гульком, нар. То появляясь, то исчезая. Місяць прогульком з-за хмари виглядав.

Прогу́люватина, ни, ж. = Прогалюватина. Лохв. у.

Прогуля́ння, ня, с. Прогулка. Поїдемо, Домно, а в чистеє поле, в чистеє поле да й на прогуляння. Чуб. V. 704. Ой пустіть коня на прогуляння. Грин. III. 631.

Прогуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Прогулять. Чуб. V. 542. 2) Прокутить (деньги, имущество). А чи гуляв, не гуляв, сто червінців прогуляв. Чуб. V. 796. Прокутить извѣстное время. Та вже ж люде в полі поорали, ми з тобою в корчмі прогуляли. Рудч. Чп. 223.

Прогуля́тися, ля́юся, єшся, гл. Прогуляться. Позвольте, каже, мамо, у садочку прогулятись. Рудч. Ск. I. 98.

Прогуркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Прогремѣть.

Прогусти́, ду́, де́ш, гл. Прогудѣть, прожужжать. Прогуло прокляте лихо та й заснуло. Шевч. 106. Чу́тка прогула́. Прошелъ слухъ. Св. Л. 202.

Прогу́то́рити, рю, риш, гл. Проговорить нѣкоторое время.

Проґа́вити, влю, виш, гл. Проворонить, прозѣвать.

Проґа́витися, влюся, вишся, гл. = Проґавити. Ледачі чабани проґавляться. О. 1862. V. Кух. 31.

Продава́льник, ка, м. Продающій, — такъ называется въ свадебномъ обрядѣ каждый изъ мальчиковъ, который, вмѣстѣ съ братьями невѣсты, будто бы обороняетъ ее отъ жениха и затѣмъ „продаетъ“ послѣднему. Мил. 122.

Продава́ння, ня, с. Продажа, продаваніе. Харьк. у.

Продава́ти, даю́, є́ш, сов. в. прода́ти, да́м, даси́, гл. Продавать, продать. Продай, моя мати, коня вороного. Чуб. V. 365.

Продава́тися, даю́ся, є́шся, сов. в. прода́тися, да́мся, даси́ся, гл. Продаваться, продаться. Мил. Св. 30. Нанявся — продався. Ном. № 10386. Один чоловік продався чортові. Грин. I. 40.