Прогна́ти. См. Прогонити.
Прогнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прогни́сти и прогни́ти, гнию́, є́ш, гл. Прогнивать, прогнить.
Прогні́вати, ся, ваю, ся, єш, ся, гл. = Прогнівити, ся. Ми вас просимо: не прогнівайтесь! О. 1861. XI. Св. 63. Ісус прогнівався. Єв. Мр. X. 14.
Прогніви́ти, ся. См. Прогнівляти, ся.
Прогнівля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прогніви́ти, влю́, ви́ш, гл. Гнѣвать, прогнѣвать, разсердить. Не так то отцевої і матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Чуб. V. 849. Милосердного гріхами прогнівляли. К. МБ. X. 3. Ой десь же ми, да милі братця, да Бога прогнівили, що у неділеньку до схід сонця горілочку пили. Чуб. V. 1024.
Прогнівля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. прогніви́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Гнѣваться, прогнѣваться, разгнѣваться. Чуб. III. 357. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.
Прогні́й, но́ю, м. Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Сим. 147. Низкое мѣсто, заливаемое водой по крайней мѣрѣ на полъ лѣта. Нѣжин. у. Топкое мѣсто. Волч. у. Кобилиці… у прогної поховались. Рудч. Ск. I. 87. Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина. Волч. у.
Прогно́їна, ни, ж. Трясина.
Прогно́їстий, а, е. Имѣющій много прогноїв.
Прогно́їти, гною́, ї́ш, гл. 1) Прогноить. В калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668. 2) Унавозить. Прогноїти поле. Вх. Лем. 457.
Прогові́ти, ві́ю, єш, гл. 1) Проговѣть. 2) Истратить на говѣнье. Копійок 30 проговіла. Харьк. г.
Проговори́ти, ся. См. Проговорювати, ся.
Прогово́рювати, рюю, єш, сов. в. проговори́ти, рю́, риш, гл. Проговаривать, проговорить. Не проговориш до його ні словечка. Кв.
Прогово́рюватися, рююся, єшся, сов. в. проговори́тися, рю́ся, ришся, гл. Проговариваться, проговориться. Говори, та не проговорися. Ном. № 1115.
Прогодува́ти, ду́ю, єш, гл. Прокормить. То прогодую діти малії і вдови старії. Чуб. III. 414.
Прогодува́тися, ду́юся, єшся, гл. Прокормиться. Самим твоїм заробітком не прогодуємося. Кіев. у.
Проголи́ти. См. Проголювати.
Проголовува́ти, ву́ю, єш, гл. Пробыть головой извѣстное время.
Проголодува́ти, ду́ю, єш, гл. Проголодать. Проголодувала з тиждень (шукаючи заробітку), та з тим і додому прийшла. Кіев. у.
Проголоси́ти, шу́, сиш, гл. Проплакать. Проголосила ввесь день.
Прого́лювати, люю, єш, сов. в. проголи́ти, лю́, лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.
Прого́н, ну, м. См. Прогін.
Прого́нити, ню, ниш, сов. в. прогна́ти, жену́, не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. Рудч. Ск. I. 41. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали. Шевч. 9.
Прого́нич, ча, м. Желѣзный болтъ, которымъ запираются ставни. З прогонича зуздрів дірку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 107).
Прогончарува́ти, ру́ю, єш, гл. Заниматься горшечнымъ ремесломъ извѣстное время.
Прого́ня, ні, ж. Просѣка въ лѣсу. Харьк. г.
Прогорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Прогорѣть. З причілку стіна прогоріла наскрізь.
Прого́рниця, ці, ж. Круглая дыра въ центрѣ верхняго жернова ручной мельницы. Шух. I. 104, 106.
Прогорну́ти. См. Прогортати.
Прогорта́ти, та́ю, єш, сов. в. прогорну́ти, ну́, неш, гл. Раздвигать, раздвинуть, отворачивать; прогребать, прогресть, прочистить. Ой то перепілочка, ой мала невеличка, ой по полю літає, ой комиш прогортає. Чуб. V. 22. Вуса прогортає. Св. Л. 202. Я сніжок прогорну. Мил. 192. Я солому прогортаю, зерняти шукаю. Грин. III. 166.
Прогорюва́ти, рю́ю, єш, гл. Прогоревать. Прогорювала ще скілько літ з малим Тишком. МВ. I. 53.
Прогосподарюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Прохозяйничать. 2) Хозяйничая, потерять. І корови, і воли — усе прогосподарював.
Прогостюва́ти, тю́ю, єш, гл. Прогостить. Цілий день прогостює було. МВ. (О. 1862. III. 46). Чи довго, старий, прогостюєш у нас? Стор. II. 84.
Про́гра, ри, ж. Проигрышъ. Ровен. у. Люби ігру, люби й прогру. Ном. № 12591.
Програва́ти, граю́, є́ш, сов. в. про-
